Сьогодні ми повністю відступимо від лірики, аби поговорити про те, що звичайно ж я багато чого не розповіла в перші частині, та й не скажу зараз, бо досить з вас спойлерів.
Присвятила ж я час роздумам про момент, який мене найбільше зачепив тоді, при першому прочитанні.
АЛЕ, лишилося ще дещо, до чого хотілося б привернути увагу.
Це питання – парадокс.
Воно неодноразово підіймалося у коміксах та кінематографі.
*Одними з найяскравіших представників у кіно, можна назвати: «Бетмен проти Супермена» Зака Снайдера (2016 рік) і «Месники: Ера Альтрона» Джосса Відона (2015 рік) та частково Перший месник: Протистояння» Ентоні та Джо Руссо (2016 рік). До речі, «Протистояння» (я вважаю, що то є найкоректніша назва для цього фільму) базується на циклі коміксів про громадянську війну між супергероями, підґрунтя конфлікту в котрому також можна віднести до представників конфлікту, котрий я озвучу після підводки.
Тож, частково, я вважаю це питання навіть риторичним, і сформулюю його так: чи саме герої винні у появі суперлиходіїв, чи їх виникнення, то було питання часу та обставин незалежних від існування захисників Землі?
Ми можемо тільки розмірковувати над даною дилемою, проте навряд прийдемо до конкретних висновків.
Це як геометрична фігура з певною кількістю ребер.
Почнемо ж з приземленого.
Так, насправді, герої доволі часто бувають причетні до появи злодіїв.
Багацько ворогів Павучка та Леді Баг не дадуть збрехати.
Так-от, усі ми люди (що було з’ясовано у попередньому пості), а більшість героїв ведуть подвійне життя. Те, що вони рятують людей під маскою, не означає їх щиру, криштально чисту совість та доброту, в реальному житті.
Вони мають власні страхи, бажання та пристрасті, які часто спонукають до не хороших вчинків. До того ж, жоден з нас не може знати на сто відсотків, які слова правильні та як не образити людину. Ніхто не бачить майбутнє, аби спинити себе від дурної дії, яка матиме величезні наслідки.
Отже жоден супергерой не застрахований від того, аби від його слів, вчинків, або взагалі факту існування, виник лиходій.
І от тут хотілося б подивитися на ще одну на тику річ: люди, які стають суперлиходіями просто через факт існування супергероя.
Такі індивіди дійсно зустрічаються на сторінках коміксів, й частіше за усе, вони вбачають у образі героя якийсь знак про те, що людство ступило у нову епоху, саме тому намагаються самостійно стати сильнішими, аби відповідати вимогам зміненого суспільства.
*Хоча, на мій погляд, усе абсолютно не так, і якщо б людство настільки розвинулося, то усі б стали супергероями, а це б означало, що ніхто не супергерой, цитата з «Суперсімейки», ну, ви зрозуміли рівень моєї розвиненості…
Ще до прикладу: один з персонажів коміксу «Бетмен: Повернення темного лицаря» вважав, що патерн поведінки Бетмена, схожий на тенета і люди зі слабкою менталкою (на кшталт, Харві Дента) просто підігрують йому. Тобто, більш сильному емоційно типу.
Цитата: «Можна сказати, що злочини вчиняє сам Бетмен. А злодії слугують для нього фігурацією нарцисиного переносу» кінець цитати.
*Простіше: лиходії виступають інструментом самоствердження. Таким чином, він кожен раз доводить собі, наскільки ж він прекрасний.
Підкреслю знову, що це висновки персонажа, а не таких як ми, котрі бачать сюжет в усіх його деталях, та з будь-якого боку.
Проте, на мою думку, дане твердження має право на життя.
Навіть, коли ми говоримо про Бетмена.
*Чому «навіть» про це піде мова вже в наступному пості, де… я сподіваюся… я зможу трошки розповісти вам про вищезгаданий комікс.
Другою гранню є питання: чи поява людей з надздібностями, повпливала на те, що людство штучно переступило якусь важливу сходинку еволюції? Чим звичайно ж, привернуло увагу інопланетних рас, набагато розвиненіших за нас.
*Дивлячись на те, як «надістоти» повсякчас всирають здається, що не такі вже вони й надрозвинені та могутні. Проте, якщо прибрати смішки, то навіть у тому ж «Месники: Завершення» (2019 року), ми бачимо наскільки тяжко далася ця перемога.
Якщо мутант народився з чрева звичайної жінки, то скоріш за усе, говорити про «штучність» немає сенсу. Тому що, це було б логічним продовженням того самого прогресу еволюції.
Що ж стосовно іншої гілки?
Більшість учасників Ліги Справедливості – мета-мутанти, або ж представники позаземних цивілізацій (Бетмен, Зелена стріла та інші люди без здібностей, не під прицілом зараз). Вони принесли на Землю знання, небачену силу й можливо, дійсно, підштовхнули усіх навкруги йти за собою. Бо інакше ніяк.
Ти або «на коні», або кінь фігаче тебе копитом в обличчя, ще й гадить зверху.
Могутність космічного масштабу тягне за собою проблеми рівно такого ж об’єму.
Звісно ж окремі представники людства, почали осягати те, що раніше здавалося фантастикою і, певна річ, використовувати нові можливості, виходячи з власного світогляду. Включно з особистим розуміння терміну «справедливість».
Так і трапилося ділення на тих, кого пересічні громадяни почали вважати «супергероями» або «суперзлодіями».
*Така от маленька констатація факту від мене для вас
Розмірковуючи над цією граню, можна прийти до поточного висновку, що виходить, подібні Кал Елу (Супермен) істоти, справді посприяли розширенню спектру проблем Землі.
Однак.
Ось чому перше питання, яке я озвучила, таке парадоксальне у своїй суті та подібне до: «Хто був першим: яйце чи курка?»
Правильної.
Однієї конкретної відповіді немає.
Усе залежить від сутності людини. А на мою думку, це закладається в нас під час перших років та підліткового етапу життя, усім та усіма, що відбувається навколо. Якщо у вашій голові ніколи не виникало думок про «насилля» або «руйнацію», по відношенню до іншої людини (не стосується русні, тут ю ар велкам), то переступити ілюзорну межу між правомірними діями й злочином, складно.
Немає виключно «чорного» та «білого».
Усе неоднозначне, як життя, так і персонажі всередині коміксів.
*Ну, вони намагаються йти до цієї «неоднозначності», дану тему я трохи зачепила у попередньому відео
Моя думка: зрідка можна реально «створити» лиходія. Проте, частіше за усе, це негативно абстрактне вже було в людині, просто ніяк не знаходився поштовх.
Ми зараз не замислюємося над конкретними історіями, не говоримо про те, які жахливі обставини формують тих самих злочинців.
Мається на увазі, що звинувачувати супергероїв у існуванні суперлиходіїв безглуздо.
*Бо камон, не Супермен створив генерала Зода
Лишається тільки незакрите питання перекладеної відповідальності.
Про що я?
А про те, що усі задані мною питання ставляться звичайними людьми всередині самих коміксів.
Абстрактно - нами, тільки намальованими.
*Детальніше, хочеться поговорити про це, коли мова піде про «Бетмен: Повернення темного лицаря», бо цей герой найчастіше страждає від засудження пересічними громадянами.
Вони кричать про провину героїв з піною у рота, ніби абстрагуючись від того, що планета загибалася і без хлопців у модних штанцях.
Стоп… може в тому й претензія? Типу, в нас тут і без вас війни, тероризм, геноциди цілих націй, винищення флори і фауни, тотальне забруднення атмосфери, голод та ще жменька смертних гріхів. Дайте вже спокійно піти на повне дно, без усіх оцих атракціонів!
От прийшов би умовний Дарксайд, зробив свій пшик! Й усім стало легше.
А ви оце «людство має право на існування, воно прекрасне у своїй недосконалості», тьху! Самі-то круті, а скільки статистів загинуло під час ваших поєдинків, га? Ага! Дофіга.
Задовбали.
Людство насправді недосконале, але чи прекрасне воно в цьому… ну… на мою думку ні. Навіть відкинувши більшість загонів (які часто приписують саме підліткам, до слова), життя видається якоюсь марудною витратою часу.
Хоча я і заздрю тим, хто вміє отримувати від нього задоволення.
Бо це як невмілий перший секс, не напружуйся, спробуй отримати задоволення, головне не посміхайся при цьому, а то вийде ще більший крінж.
*Боже… мої спроби в гумор, то найкраще.
А що ви гадає?
Людство дійсно прекрасне у свої недосконалості чи навпаки?
Отже, на зміну тимчасовому полегшенню від появи захисників, приходить роздратованість від наслідків їх дій.
*Напевно, вони просто уявляли собі, що усі будуть як Доктор Манхеттен. Здатними розкласти негідника на атоми, навіть не напружуючи мускули при цьому.
Безумно, лякають масштаби здібностей та можливостей даних особин. А усе, що ми не розуміємо та чого боїмося, просто відміняємо.
То є абсолютно логічна реакція. Від «богів» очікують дива, а не зруйновані міста, ба більше країни. Люди не сприймають супрпоединки, як справжні війни, тож і не ладні приймати руйнування, які ті несуть за собою. Бо зовсім не цього ми очікуємо від захисників.
Але неможливо зробити омлет не розбивши жодного яйця. Можна так сказати, поки не згадуєш, що мова про людські життя та благополуччя.
Тож теє невдоволення має право на існування.
Підбити підсумок хочеться сказавши про те, що усе дійсно залежить від окремого індивіда.
Поганці та хороші люди споконвічно населяли Землю. Вони виникали не залежно від обставин або територій; наділені надздібностями або володіючі тільки мистецтвом бою та зброєю.
Лиходії та герої були, є й будуть.
Бо це нескінченне протистояння інтересів.
Добра та зла, так би мовити.
І я розумію що несу у маси, просто таки банальні речі, проте просто мушу це відмітити.
Поки буде існувати різна для усіх «мораль» та «справедливість» - утопії не буде.
Тому завжди знайдеться той, хто б’є, той, хто страждає, та той хто захищає. Це незмінний та незламний трикутник Картмана, у якому ми живемо кожного дня.
Хоча б щось стабільне є у нашому житті (юху!)
Ось такий висновок на сьогодні.
Лишайте свої враження в коментарях під цим постом.
З чим згодні, а з чим ні?
І чи винні, на вашу думку, герої у тому, що з’являться лиходії та тероризують звичайних громадян.
Усіх люблю
Донатьте тим хто захищає нас
Та мирного неба!
