Інколи сідаючи писати сценарій, навіть не знаєш з чого починати. В голові дуже багато інформації, яку треба вкласти у невеличкий відрізок часу, аби розповісти вам, без зайвих спойлерів (хе-хе), захоплюючу історію втілену в творі.
Сьогодні буде багато фактів, та ми подивимося, чи дійте справа до остаточних висновків.
Тож, починаємо.
Привіт.
Пристібніться, бо нас чекає занурення до сюжету третьої книги абсолютного видання «Бетмен: Повернення темного лицаря».
Стоп, стоп, стоп… А як щодо роботи над помилками та маленьких доповнень до першої частини цієї історії?
Кхм, угу, з чого ж… *гортає комікс*
«Чи то недобір розуму, чи перебір з цивілізованістю – у Готемі то є одне і те саме», - Джеймс Гордон.
О, як раз з нього ми й почнемо.
Важливо: минулого разу, я назвала Сару донькою комісара, хоча насправді, вона є його дружиною. Вибачте, що ввела вас в оману.
Та й до того ж, не розповіла трохи детальніше про відставку нашого легендарного поліцейського.
Отже, Гордон дуже цікава і важлива постать у житті Готема та Бетмена. На початку своєї кар’єри він, як і багато інших людей спочатку не вірили в існування самопроголошеного рятівника міста, однак, коли почав безпосередньо стикатися з його діями, сприйняв це в штики.
Після тривалої конфронтації, майбутній комісар усе ж зміг зрозуміти мотиви лінчувальника і прийняти його бік.
Саме про причини власних товаристських стосунків з Бетменом, Гордон говорить у своїй останній розмові з Елен Їндел, наступницею, що замінить Джеймса на такому небезпечному посту.
А вони в наступному: він бачить в даному супергерої символ надії, який може дати сили готемцям перемогти злодійський початок та страх у собі, коли для цього настане час.
Важливо підкреслити, що донести цю думку комісар намагається не на пряму, а через аналогію з Рузвельтом та Пьорл-Харбор. Через що, доволі юна наступниця, не розуміє до чого тут Бетмен взагалі.
У «Повернені темного лицаря» Гордон виступає як міцний другорядний персонаж, тому нам дають можливість часто занурюватися в думки та зчитувати його настрій. А він в цього мужчинчика так собі. Бо той постійно повертається до згадок про те, скільки років було присвячено роботі і висновкам про те, що Готем є «містом жертв».
Та закриваючи тему, дещо зацитую: «Тепер мені стане набагато легше. Не треба буде батьківськи опікуватися цілим містом, яке наповнене живими людьми. Не треба буде стікати кров’ю з кожним з моїх дітей. (…) Коли я думаю про Брюса – так, тоді я жалкую, що мене випхнули у відставку. Йому кінець. І немає ніякої надії йому це вдовбити», - колишній комісар Джеймс Гордон про свою відставку.
То є дійсно так, бо перше, що на своєму посту робить Елен Їндел, це виписує ордер на арешт Бетмена. Тож тепер, окрім банд та суперлиходіїв на нього ще й чекають переслідування з боку закону. А список там добрячий.
-наражання дітей на небезпеку (мова про Робінів);
-перевищення швидкості;
-лінчувальництво (єдине пояснення, котре я знайшла цьому юридичному терміну);
-замах на вбивство (кілька разів);
-вдавання із себе поліцейського;
-підробка доказів;
-напад;
-виготовлення та використання бетмобіля, крила летючої миші тощо (без будь-яких документів);
-крадіжки;
-вторгнення;
-проникнення;
-порушення приватності;
-незаконне перехоплення (прослуховування);
-переслідування;
-шахрайство;
-незаконні розслідування.
В цілому це те, що лежить на поверхні.
Отже, Бетмену ейкей Брюсу Вейну світить в’язниця і ду-у-уже надовго, якщо він піймається, звичайно.
Значить так, тут цей-во, Джокер прокинувся та знову почав катитися вниз під нахилом. Правда, тепер часи змінилися, і йому, щоб вийти на свободу з психлікарні, більш відомої нам усім як Аркхем, довелося прикинутися здоровим.
Джокер зміг переконати майже усіх в тому, що дійсно вилікувався. Та і до того ж, потрапив на особливе вечірнє шоу-у-у…
О, нічого не нагадує?
Очевидно Тод Філіпс надихався даною роботою, і це логічно. Бо наш улюблений психопат у цьому коміксі поданий неймовірно.
Він постійно сумує з приводу того, що навколо так багато різних обличь, але так мало посмішок, тому певно і хоче подарувати людям більше щастя. Загалом з боку даний Джокер виглядає більш спокійним та поміркованим. Відсутня дуже експресивна манера поведінки. Він неначе справді пізнав життя та багато чого переоцінив у ньому. Проте одного не полишив точно – намагань, через величезну кількість жертв привернути увагу Бетмена.
Відступимо на хвильку від розмови про Джокера, аби поговорити про те, який стан речей в місті наразі. А виглядає все приблизно так: колишня банда під назвою «Мутанти» після падіння свого лідера розпалася на більш мілкі угрупування. Найвідоміша з котрих, це «Сини Бетмена».
Так, усе правильно.
«Мутанти померли.
Мутанти на звалищі історії.
Це знак майбутнього.
Готем належить Бетмену»
Колишні противники Бетса, після того як він переміг їх головаря увірували в те, що Готем належить саме йому та почали творити правосуддя згідно з власним баченням світу.
«Не очікуйте подальших заяв.
Сини Бетмена не базікають.
Ми діємо.
Нехай злочинці Готему стережуться.
Вони скоро потраплять у пекло»
Вони здатні відрізати руки за мілку крадіжку або спокійно застрелити когось за напад і таке інше.
Виглядає ця банда, як на мене, набагато кріповіше за попередню. Навіть не певна чому в мене виникли такі враження, бо їх методи в цілому не змінилися. Тільки ціль стала інакшою.
Також, Бетмен разом з новим Робіном займаються класичними лінчувальницькими справами. А в місті трапляються загадкові випадки. Якась неосяжна сила рятує людей. Дивина та й годі!
Одначе, навіть таким речам є пояснення, просто про них не зараз.
Тож, усі навколо метушаться.
Атмосфера в Готемі дедалі натягується.
Проте ніхто не хоче коментувати стан речей пов’язаний з Бетменом та його діяльністю. На даний момент, до кінця не зрозуміло як звичайні люди ставляться до дій героя. Однак невгамовний психіатр та великий лікувальник усіх знедолених лиходіїв Барталом’ю Вольпер, знову й знову називає нашого захисника «загрозою суспільству».
*Ц-к, як мене задовбують такі персонажі. От ніби об’єктивно розумієш, що він може бути правий, але при цьому, який цей чолов’яга душний віслюк. О-о-й…
Так от, саме Вольпер стає месією в житті Джокера, даруючи йому, як і Дволикому на початку історії, шанс отримати щасливий квиток на потяг під назвою… «Я нічорта не виправився просто зробив вигляд наче це так, аби припхатися на шоу та повбивати там купу людей», ем… ну так, типу того.
Тож, зловісний план лиходія вдався.
*І тепер ви також можете запідозрити, яка доля була в Дволикого. Ага, ага, він також знову повернувся до колишньої діяльності.
Ось він парить над сотнями трупів, але не зчитується в цьому якоїсь великої радості від своїх дій, скоріше… гадаю справа в тому, що Джокер відчув: епоха його та Бетмена підходить до завершення й варто вчинити щось дуже епічне.
*До речі, наш супергерой не встигає врятувати людей на шоу, бо бориться з поліцією. Ось така іронія долі.
Джокер залітає в місцевий парк атракціонів, де зходу вбиває майже двадцять бойскаутів і планує влаштувати масштабний вибух на Американських гірках.
Але Бетмен вже йде по нього й наміри в того рішучі.
Та сама мить.
Гадаю, що шанувальники людини в костюмі кажана рано чи пізно ставлять собі питання: чому, бачивши стільки смертей; розуміючи, що це небезпечний маніак; Бетмен раз по раз саджає його в Аркхем, знаючи, що той втече й усе почнеться наново? Чому просто не… скінчити усе голими руками?
Ці персонажі невід’ємні частини одне одного. Нам неодноразово демонстрували це в коміксах, кіно та іграх. Найяскравішим представником є «Batman: Arkham Knight», де вже померлий Джокер постає у вигляді галюцінації в голові Брюса та постійно торочить про їх єдність.
Вони дійсно знаходяться в співзалежності. Часто важко уявити собі світ, в котрому один існує без іншого.
Однак, тут є ще один момент, який на мою думку завжди спиняє Бетмена і починається з питання: що саме відрізняє героя від злодія?
Власне, на мій погляд, основним критерієм виступає те, що герой завжди стримує себе від крайнощів. А вбивство, є дією, після котрої вже немає вороття. Якщо ти переступаєш дану межу, то назватися «героєм» ти більше не можеш. Це не ситуація, де можливо використати право кожної людини на помилку.
Проте герой цього коміксу йде на дані міри.
*Цікаве оффтоп зауваження: існує теорія, що Джокер давно знає про те, хто приховується під маскою його головного ворога, проте не наголошує на цьому, аби не руйнувати ту нескінченну гру, яка є між ними.
Отже всередині себе Бетмен прийняв рішення і воно не на користь Джокера.
Розгортається неабияка гонитва.
Тут й стрілянина, й поліція намагається схопити хоча б когось, й журналісти роблять спроби записати гарні кадри із загиблими.
Коротше, повна каламуть.
В цю мить дуже добре себе проявляє Кері Келі, наша юна (тринадцятирічна, якщо бути точною, ага-ага, от такі в дітей забавки) Робін.
Вона сміливо бориться з здоровим поплічником Джокера на гірках, котрі несуться в пекло, судячи з усього та дає бомбі вибухнути на більш безпечній дистанції, що запобігає травмуванню і загибелі людей на атракціоні.
За це дівчинці можна тільки поаплодувати.
До слова, автори також демонструють нам її жахливий страх в момент, коли ворог накидується на неї, намагаючись задушити. Вона спиняється й думає про те, чому саме впряглася у все це? Та конкретної відповіді немає. Скорше, то є або підліткове бажання отримати адреналін та бути причетною до чогось великого (як у колишніх членів банди «Мутантів», наприклад), або дійсно гостре відчуття справедливості, котре треба задовільнити. Я схилилася б до першого варіанту. Точно можна сказати лише те, що вона справді зацікавлена в цій діяльності, однак в ній достатньо й безрозсудства.
Через що, Бетмен постійно погрожує їй звільненням.
*Так, в них там тільки офіційне працевлаштування. А ми усі знаємо, хто тут батраче за договором.
Тож ось і цей момент.
Джокер та Бетмен опиняються наодинці в темному тунелі.
Між ними відбувається запекла бійка.
Бетмена поранено, проте він не може й не хоче спинятися, навіть якщо то буде останнім, що вдасться зробити.
Усе сумбурно.
Автори подають нам цю сцену таким чином, аби до кінця не було зрозуміло, Джокер сам зумів звернути собі шию, чи це зробив Бетмен. Як і хотів, самими лишень «голими руками».
Отака оповідка.
Найбільший ворог нашого героя лежить мертвий у воді й на його обличчі застигла дияволічна посмішка.
Поруч із ним стікаючий кров’ю Бетмен, ледь тримається на ногах, тільки б не звалитися від підступно наближаючогося холоду.
Що далі?
Бетмен знаходиться в тунелі мов у западні, з котрої не вибратися так просто.
Чому?
Бо на підході поліція, яка хоче нарешті зцапати нашого героя на посилити його поруч з власними ворогами.
Проте, він не звик так просто здаватися.
Хочеться нагадати, що Брюсу зараз років зо п’ятдесят, і те що йому вдається виробляти, то взагалі диво якесь. А конкретно у цей момент, він ще й поранений, одначе на останніх подихах протистоїть великій кількості правоохоронців.
Зауважу, що Бетмен нікого з них не вбиває (йому і так достатньо тягарів на совісті, гадаю), тільки тро-о-шечки калічить. Але то таке. Вони молоді, до весілля загоїться, як моя бабця казала.
*Цікаво, що коли лиходії калічать людей закону чи просто рандомних невинних, в нас завжди є різка негативна реакція. То насправді й логічно, бо ми хочемо уподібнюватися герою. Тому, коли герой робить майже те саме, ми здатні закрити очі і сказати щось типу: «Ну, це вони його вже довели, загнали в глухий кут, самі винні». Отакі от подвійні стандарти.
Отже, поклавши на лікарняну постіль з десяток, а то й більше, копів, та підірвавши тіло Джокера (безславна смерть) тяжкопораненого Бетмена рятує Робін й вони відправляються в бетпечеру на бетлітаку до бет… йой, тобто до просто Альфреда, аби спробувати вилікувати Брюса.
Та чи вдасться їм це?
Авансом скажу, що так, бо історія ще не завершена.
Нам є про що побалакати.
Хух, це було складно, а для вас, сподіваюся, не дуже нудно.
От тепер ви можете мені поставити вподобайку, підписатися, написати в коментарях власні думки з приводу питань, котрі сьогодні підіймалися. Усе прочитаю, на усе відповім.
Донатьте на ЗСУ, щоб наші супергерої рятували країну від жахливої русні.
Мирного дня, усіх люблю.
