Розповідь: Холодна сіра земля
Ми не їли декілька днів. Але нам потрібно йти. Йти так далеко, щоб нас не знайшли. Сіра земля. Така плоска, гладенька і тільки десь там пагорби та гори. Сіра земля з плямами снігу.

Ми не їли декілька днів. Але нам потрібно йти. Йти так далеко, щоб нас не знайшли. Сіра земля. Така плоска, гладенька і тільки десь там пагорби та гори. Сіра земля з плямами снігу.
Колись давно, в забутому людьми селі Золотий Яр, жила Валька — відьма, чия краса була така ж чарівна, як і страшна.
Жила-була в одному селі баба Валя. Та не була вона ні доброю, ні привітною, як інші бабусі. Навпаки — любила чужі біди, раділа нещастям і тільки те й робила, що пліткувала та шкоду людям чинила.
Я вірив у свободу та любов. Мені жсвобода без кохання здавалася порожнечею, а кохання без свободи диктатурою. Я міг скакати разом із Ауреліано Буендіа на коні з криком "За ліберальну партію".
"Якось містобудівники неназваної країни провели майже розумовий експеримент так і з'явилося місто"
Here’s you can read a short, humorous story for an A1 English level:
Історія про боротьбу, біль і незламну віру. Як людина, яка завжди захищала інших, раптом опинилась у пастці власного розчарування і знайшла силу відкрити своє серце знову. Прочитайте про те, як одна зустріч змінила все і дозволила відчути справжню любов та підтримку.
Автобіографічне оповідання-есей на конкурс аніме-фестивалю "Франіме" про мої власні спогади, трохи приправлені авторською придумкою :-)
( як соціальна маска приростає до обличчя )
Реальна історія про палке, але нерозділене кохання. Історія з "родзинкою".
Вона різко прокинулася без будь-якої на те причини… В кімнаті було тихо. Незвично тихо. Абсолютна відсутність будь-яких звуків. Всепоглинаюча тиша приголомшувала і дезорієнтувала.
Маю знайому. На одній хвилі з нею - досить схожі життєві принципи, спільна лють до ворога, однаковий стиль гумору. Та має вона в собі одну, як на мене, неоднозначну рису, я б навіть сказала - недолік. Як вона стверджує, їй важко переглядати фільми та серіали українською.
Мері, ти чуєш мене? прошепотів Марк, голос трішки тремтів, а в горлі пересохло, ніби він до цього 10 хвилин кричав, і шепіт - це останнє, на що він був здатен.
До виходу з дому лишилось менш як 15 хвилин, тому, очевидно, в голову вбила думка про текст Сьогодні відчуваю себе ніжною, вразливою та журбливою, тому й тексти будуть відповідними
Бавлюся в автора.
ДрочитесяподрочитевамБогпомгає