Це було, наче спалах блискавки. Ніби шалений електричний розряд пройшовся по його тілу і яскравий вибух емоцій на секунду паралізував його мозок. Від такої несподіванки він закляк на місці, не маючи змоги навіть думати. Лише єдина мить і все змінилося назавжди. Він побачив ЇЇ. Навіть не так важливо, що побачив. Він її нарешті відчув. Так потужно і так чітко, що коли зв’язок з реальністю почав повільно до нього повертатися, його першою думкою стало питання: “Як я міг ЇЇ раніше не помічати?”...
Він жив у цьому будинку від самого народження. Йому не довго довелося знати свою справжню матір, бо через декілька місяців після його народження вона зникла, не залишивши по собі нічого. Про батька він взагалі нічого не знав. Його виховала бабуся, яка спромоглася дати йому все, що він потребував: любов, увагу, підтримку і материнську ніжність, якої малюку так бракувало в дитинстві. Його прозвали “Чарлі”. Чому - невідомо (можливо тому, що він з’явився на світ в день народження Чарлі Чаплін), але прізвисько до нього прилипло миттєво. Ніхто, напевне, і не знав його справжнього ім’я, даного матір’ю, бо кануло воно в далеке минуле і тому всі його й величали Чарльзом, або просто - Чарлі.
Його дитинство промайнуло швидко. Юність загартувала його в постійних вуличних бійках за авторитет серед однолітків і не тільки, тому, з безпорадного і наляканого дитинчати, він перетворився на самодостатнього, сильного, впевненого в собі юнака, у якого все життя попереду, сповнене пригод і вражень…
“Як я міг ЇЇ раніше не помічати?” - ця думка викликала в нього щире здивування, що плавно трансформувалося у приємну бентегу, що дрібними спалахами розросталася в грудях. Він знав її з самого раннього дитинства. Вона жила по сусідству з ним, і вони неодноразово зустрічалися на спільному подвір’ї. Тендітна, полохлива, неговірка. З інтелігентної родини, вона завжди була дуже холодно-ввічливою і трималась осторонь від усіх, крім своєї ліпшої подруги, яка походила більше на сувору наглядачку, ніж на компаньйонку. Їхні прогулянки були короткими і відособленими. Єдине, що Чарлі міг би згадати про неї ще дві хвилини тому - це її постійно яскраві куценькі сукенки та ще ідеально рівно стрижені пасма золотавого волосся. Але зараз… Зараз він ніби вперше її побачив. Але насправді він вперше відчув на собі силу її флюїдів, що несамовито тягнула його до неї. А він і не збирався опиратись тій мані - тонув у ній з головою…
Він вирішив бути рішучим у своїх діях не зважаючи ні на що! Відомим йому був лише під’їзд, в якому вона проживала. Ні поверху, ні квартири, де вона мешкала, він не знав. Не знав він і коду від вхідних дверей її під’їзду. Та, не дивлячись на це, Чарлі був дуже цілеспрямованим в досягненні своєї мети ще раз побачити цю юнку, яка вкрала його душевний спокій. Проникнути “правдами-неправдами” до під'їзду і почати пошук своєї обраниці у кожній квартирі здавався йому дещо ризикованим рішенням, бо здогадувався він, що може отримати “на горіхи” за таку нахабність. Затьмарений всепоглинущим почуттям закоханості і нетерплячки, він твердо вирішив чекати кохану біля під’їзду. Він кожного дня, понад тиждень, чергував біля її будинку, сподіваючись, що йому вдасться хоча б на мить зустрітися з поглядом її брунатних очей, очей кольору шоколаду, який він так полюбляв. Кожного разу, коли хтось виходив з будинку, його очі спалахували надією, але одразу ж пеленою гіркого розчарування змінювалося те полум’я, бо то була не вона. Якось з під’їзду несподівано вишмигнула її подружка. Вже повністю зневірившись від невдач і нескінченного очікування, Чарлі майже несвідомо подався в бік дівчини, але та так недобре на нього зиркнула, що він не ризикнув навіть звуку вичавити з себе.
За вісім днів очікування Чарлі так і не діждався зустрічі зі своєю коханою. Розчарований і втомлений, він змушений був припинити свій намір досягнути бажаного, бо розумів, що життя не стоїть на місці і треба рухатись далі, щоб заглушити гіркоту і біль від усвідомлення нездійсненності своєї заповітної мрії. А вона… Вона навіть не підозрювала, що стала джерелом страждань та туги для когось і продовжувала жити своїм поміркованим, спокійним життям - життям Діви, що розбила серце Чарлі.
Знайомтесь - це Чарлі! Він - песик-метис, який більшу частину свого життя провів на подвір’ї одного з житлових будинків великого міста. Вихований суворими вуличними правилами виживання, загартований постійним процесом доведенням свого беззаперечного домінування на своїй території. Він понад тиждень щодня очікував свою обраницю біля під’їзду.
Вона - йоркшир-тер’єр з бездоганним родоводом та ідеальними манерами. Звуть її Діва. Просто така собі Мерилін Монро в собачому світі. На жаль, її фотознімка в мене немає, але повірте, вона - красуня!
Бабуся Чарлі - добра і чуйна жіночка, яку Чарлі вважає своєю господинею.
Подружка - власниця Діви. Молода і гарна дівчина, яка, як зіницю ока, оберігає свою улюбленицю від небезпек і неприємностей.
Щиро дякую за увагу. Ціную кожного. Усім кніксен!
