Вона тримала усмішку вже другу годину і рот болів від цього — ділова зустріч. Говорив колега зліва. Її шия, повернута ліворуч, щоб показати йому вона слухає, теж починала боліти. Вона хотіла його почути, але ледве бачила, як чоловік відкриває рота і руки бʼються в повітрі. На мить їй здалося, що він вмираюча риба. Чоловік продовжував говорити, присмокуючи. У нього з рота пахло тухлою рибою і трохи слини приснуло їй на обличчя. Але вона трималася добре, сиділа прямо і посміхалася.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 22 травня
Більше від автора
[есе] Про свободу преси у Франції
( а чи існує вона? )
Теми цього довгочиту:
Свобода Думки І Слова[вірш] Про дорогу до себе 🏠
(ти вже вдома)
Теми цього довгочиту:
Вірші[вірш] Про надію 💛💙
Не втратимо її.
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Втрачене покоління: Випуск №3
Продовження багатосерійної оповіді у всесвіті Star Citizen, що розповідає про історію з життя авантюрної вченої та дослідниці Тоні Оріель.
Теми цього довгочиту:
Star Citizen LoreНевідворотне
Коротке Літавичне конкурсне оповідання про те, що інколи наші дії не можуть змінити того, що має відбутися згідно замислу й проєкту Системи.
Теми цього довгочиту:
Різдво“Just One Last Dance”…
Музика. Підхопила, притягла, з'єднала, звабила... Розум поступився. Тільки очі обережно питали: пам'ятаєш?
Теми цього довгочиту:
Проза
