Поезія це священний грааль для тих, хто шукає в рядках забуття.
Немає ні ідей, ні бажання писати вірші, бо, зрештою, ти раб своєї душі.
Душі, що постійно ламається і шукає в словах ідеї та втрачений час. Та скільки б не шукав не знайдеш ти його там.
Тож підніми очі свої і зазирни в глибини душі. Забудь нарешті ці слова, що рабська натура — це нібито ти.
Бо немає рабів від народження ми створюємо їх самі, коли міняємо власні слова на чужі.
І видно таких здалеку, тиняються безкрайніми стежками втративши гідність і честь, бо всі їхні слова лише цитати з інших віршів.
І хто б не казав пам'ятай: рабська душа не здатна мати щось справді своє.
Всім привіт!
Це моя перша публікація. Я довго вагався, чи дати зелене світло цим рядкам — і, як бачите, все ж це сталося. Буду дуже вдячний за ваші відгуки як позитивні, так і негативні, бо кожна думка для мене важлива. Єдине прохання: якщо це критика, нехай вона буде конструктивною. Дякую кожному, хто дочитав до кінця. Сподіваюся, ми ще не раз зустрінемось.
