Вірш “О моя Україно“
Там, на віддалені від Батьківщини,
зрозумієш, за що поети любили її:
цей шелест листків — не такі, як в усіх,
ці безкраї поля — не такі, як у всіх,
та й небо, наче одне для всіх, але — не таке.
Бо Україна —
це не тільки Порошенко чи Зеленський,
чи то Тарас Шевченко й Верховецький.
Це не кінець нашої натури —
у кожному українці є клаптик нашої культури.
О, моя Україно,
о, моя Батьківщино!
Я радію за всіх, хто може бути з тобою,
той, хто може бути українцем,
а не поляком, чи німцем.
І хоч тяжко нам всім —
від низини до верховини,
від Заходу на Схід —
бо за нами йде війна.
За слова, за мрії,
за право бути вірним Україні.
І я звертаюся до тих,
хто там — за Карпатами:
прошу, не забувайте мову рідну,
не зтирайте з паспорту націю свою —
й в серці тримайте віру
в гарну, нашу Україну.
Коментарі автора і важлива інформація.
Вітаю! Нарешті я повернувся. Не знаю, чи ви чекали на мене, але зробімо вигляд, що так.
За цей час я набрався сил і натхнення. Хоча майже нічого не писав, усе у світі рухається, і мій темп життя теж змінився. Тому зараз я буду виходити на зв'язок по можливості. Але вже хочу почати публікувати нові вірші, а не старі. Перший час намагатимусь тримати високий темп, а далі — як вийде. Єдине, що можу пообіцяти: тоді точно щось буде з'являтися хоча б раз на місяць.
Добре, а тим, кому цікаво трохи про сам вірш. Я написав його ще десять місяців тому, і тоді мені хотілося створити щось патріотичне. Коли писав, згадував Кіровоградську область і село моєї бабусі. Втім, цей вірш я писав більше для себе.
Що ж, на сьогодні це все. До наступних — уже ближчих — зустрічей.
