Я впевнений, що кожен у своєму житті чув: людина повинна в щось вірити.
Зазвичай цими словами намагаються виправдати віру в різні релігії, вчення, вірування й навіть паранормальні речі. І хоча саме речення звучить правдиво — так, людині справді важливо в щось вірити — мало хто замислюється, у що саме ця віра нас перетворює.
Часто вірування не підтримує, а вбиває в нас мислення. Так, з вірою може бути легше — бо за тебе вже нібито все вирішили. Але водночас твоєю душею починають ліпити, мов із пластиліну. І врешті ми самі ж надягаємо на себе кайдани.
Особливо небезпечно це для творчих людей. Ніхто не має права заважати нам розгортати власні крила.
А тим, хто вже глибоко занурений у вірування, я хочу сказати лише одне: думайте. Жодні тексти, слова проповідників, карти чи релігійні тексти не повинні керувати вашим життям замість вас. Я й сам намагався поринути у вірування. Думав, що, можливо, там є щось важливе, щось глибоке. Але натомість побачив порожнечу — закони чужого життя. Можливо, комусь так справді легше, бо здається, що вибір робить не ти. Та це твоє життя. І кому, як не тобі, знати відповіді на власні питання? Тож чи повинна людина вірити в щось?
Так. Але вона так само повинна думати, жити й обирати. Нехай віра буде променем у темному лісі, щоб не заблукати. Але шлях — завжди має бути твоїм.
