Ідучи за трамваєм, зустрічаю я захід очей
Він доволі зухвалий, але розпач обманливий, тяжкий
Жахливі речі, ховаються у налаштуванні себе
Це повинно зупинитися в зраді та залишку спокою
Нечувано - злагодливо, чужинно
Конем буде лиха предвісник з дивовижним жити бажанням
Спалахи світла і довговіклі посмішки, зникнуть з помічним
Жовтобриві надлишки читаються на обличчі, ждучи решіткою
Слідчі сили мовчки відкладають зневагу на радар земний
Наші риси, інколи складно читати, коли мимоволі минаємо мрії дитячі, - недопустимі увагою та знаками, але згадка живе, коли сльза піде на аркуш забутого листа.
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Нам дарований день, який може принести щось, але якщо ми готові до цього, ступити без страху, без починань з минулого, та смутку за покинуте
