Ідучи за трамваєм, зустрічаю я захід очей
Він доволі зухвалий, але розпач обманливий, тяжкий
Жахливі речі, ховаються у налаштуванні себе
Це повинно зупинитися в зраді та залишку спокою
Нечувано - злагодливо, чужинно
Конем буде лиха предвісник з дивовижним жити бажанням
Спалахи світла і довговіклі посмішки, зникнуть з помічним
Жовтобриві надлишки читаються на обличчі, ждучи решіткою
Слідчі сили мовчки відкладають зневагу на радар земний
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Особиста історія на тлі великих подій. Про мову, війну, біль, письменство і щоденні спроби залишатись собою. Іронія тут не маска, а інструмент. Пам’ять — не тягар, а матеріал. А кожне слово — вибір, за який платиш власним досвідом.
Особиста історія на тлі великих подій. Про мову, війну, біль, письменство і щоденні спроби залишатись собою. Іронія тут не маска, а інструмент. Пам’ять — не тягар, а матеріал. А кожне слово — вибір, за який платиш власним досвідом.
