Ідучи за трамваєм, зустрічаю я захід очей
Він доволі зухвалий, але розпач обманливий, тяжкий
Жахливі речі, ховаються у налаштуванні себе
Це повинно зупинитися в зраді та залишку спокою
Нечувано - злагодливо, чужинно
Конем буде лиха предвісник з дивовижним жити бажанням
Спалахи світла і довговіклі посмішки, зникнуть з помічним
Жовтобриві надлишки читаються на обличчі, ждучи решіткою
Слідчі сили мовчки відкладають зневагу на радар земний
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
