Ідучи за трамваєм, зустрічаю я захід очей
Він доволі зухвалий, але розпач обманливий, тяжкий
Жахливі речі, ховаються у налаштуванні себе
Це повинно зупинитися в зраді та залишку спокою
Нечувано - злагодливо, чужинно
Конем буде лиха предвісник з дивовижним жити бажанням
Спалахи світла і довговіклі посмішки, зникнуть з помічним
Жовтобриві надлишки читаються на обличчі, ждучи решіткою
Слідчі сили мовчки відкладають зневагу на радар земний
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
Чому хороші люди вчиняють погано
Чому хороші люди вчиняють погано
