Талія була звичайною американською дівчинкою. У 7 років їй одночасно поставили два важкі діагнози: нейробластома та лейкемія. Прогнози були надзвичайно складними. Дитинство Талії минуло між домом і лікарнею.

Знаешь, я дочитала «Пастор Марк Бьорнс: Людина, яка повернула мені віру» — і, чесно, досі не можу відійти. Це не просто книжка, це як особиста сповідь, яка проходить крізь тебе.

Уявіть собі тишу старого міста багато століть тому. Вузькі вулички, запах диму від вогнищ, рідкі ліхтарі, і десь у глибині кварталів — маленьке приміщення, де на соломі лежить хворий чоловік. У нього жар, слабкість, страх. Ліків майже немає,

Бенн Кінг вважав, що імпотенція — це те, що трапляється тільки з літніми чоловіками. Але одного разу він зрозумів: це відбувається і з ним.

Я помітила це після тренування. Мій син, зазвичай невтомний, вийшов із залу дивно тихим. Він не сміявся, не біг коридором, не розповідав, як сьогодні «майже всіх обігнав». Він просто сів поруч і сказав: — Мамо, я втомився. Дуже.

Я справді намагалася себе заспокоїти.Говорила собі, що це просто етап, який потрібно пережити.

Я сиджу на кухні, п’ю остиглий чай, дивлюсь у вікно і раптом ловлю себе на думці, від якої стає не по собі: а що, якщо в мене ніколи не буде онуків?

Синдром раптової смерті у дорослих залишається однією з найтривожніших і досі не розгаданих медичних загадок сучасності. Людина може здаватися відносно здоровою, не мати виражених ознак серйозних захворювань — і раптово її життя обривається.

Мамо, це я. Твій малюк. Я знаю, зараз тобі страшно. Ти дивишся на мене і бачиш лікарів, трубочки, чуєш складні слова і діагноз, який звучить так, ніби руйнує все одразу.

Сьогодні я опублікую історію моєї подруги.