Люблю життя
Мені 35, я жінка, яка щиро любить життя. Вірю, що кожен день несе щось особливе — нову емоцію, зустріч чи можливість. Люблю природу, теплі розмови й подорожі, що наповнюють душу. Умію радіти простим речам і завжди шукаю красу в деталях. Моє життєве кредо — жити з відкритим серцем і щирою усмішкою
Знаєте, яка думка найчастіше відвідує мене останнім часом під час перегляду стрічки новин?
Вам ніколи не здавалося, що сучасний світ став надто складним, а суспільні дискусії — надто отруйними? Щодня нам пропонують когось боятися, когось ненавидіти і від когось терміново рятуватися.
Чесно кажучи, після прочитання цього розслідування в мене залишилося доволі сильне враження.
Я щойно прочитала просто вражаюче розслідування, і, чесно кажучи, у мене ніби пазл у голові склався.
Він прокинувся о 3:17 ночі. Не від шуму і не від кошмару. Просто знову — серце калатало так, ніби організм від когось утікає. Він лежав у темряві й дивився в стелю. Поруч спала дружина. На кухні тихо гудів холодильник. За стіною сопів маленький син.
Історія Януша Корчака — людини, яка відмовилася від життя заради любові Серпень 1942 року. Спекотний день у Варшаві . До залізничної станції Умшлагплац, звідки відправлялися потяги смерті, наближалася дивна процесія.
Талія була звичайною американською дівчинкою. У 7 років їй одночасно поставили два важкі діагнози: нейробластома та лейкемія. Прогнози були надзвичайно складними. Дитинство Талії минуло між домом і лікарнею.
Знаешь, я дочитала «Пастор Марк Бьорнс: Людина, яка повернула мені віру» — і, чесно, досі не можу відійти. Це не просто книжка, це як особиста сповідь, яка проходить крізь тебе.
Уявіть собі тишу старого міста багато століть тому. Вузькі вулички, запах диму від вогнищ, рідкі ліхтарі, і десь у глибині кварталів — маленьке приміщення, де на соломі лежить хворий чоловік. У нього жар, слабкість, страх. Ліків майже немає,
Бенн Кінг вважав, що імпотенція — це те, що трапляється тільки з літніми чоловіками. Але одного разу він зрозумів: це відбувається і з ним.
