ДИСФОРІЯ
Екрани ріжуть очі мов радари,
І стрічка сипле присмаком нудоти.
Сюжети, ніби жорна у роботі,
Жують мене поволі в цім кошмарі.
У пальцях скрол, мов чотки для примари,
Години всі з'їдають тупо боти,
А кожен клац приводить до спільноти,
Де час проходить... і проходить марно...
Я рву цей дріт, що ссе мою свободу
Й виходжу в ніч без шуму і без коду.
Життя — не лайк, не жест для протоколу.
Потік цей вимкну, розчиню в тунелі,
Бо хочу жити не життям панельним,
А в спілкуванні у живому колі.
Мирослав Манюк
02.03.2026
#сонет
