Цикл “Весняні вірші”
У передчутті весни вірші писати легко, тоді почуття вирують навіть тоді, коли ми їх не чекаємо
У передчутті весни вірші писати легко, тоді почуття вирують навіть тоді, коли ми їх не чекаємо
Поетичний портрет нічного самотнього мандрівника, вигнанця великого міста, який несе в собі спогади, зболені зізнання й юнацькі ідеали. Його шлях — це дуель із самотою, спроба знайти красу серед бур’янів і світло серед нічної порожнечі.

Marco був не людиною — явищем. Стиль, втеча, джаз, татуювання — і тиша, з якої вже нічого не повертається. Він розчинився в апельсиновому повітрі, залишивши після себе лише останній рух, як жест на полотні, що вже ніхто не допише.

Двоє тіл несуть тінь одного духу. Йдуть крізь знищене, мов крізь час, не заради життя, а щоб памʼять не зникла. В кожному русі — спротив зникненню. В кожному погляді — доказ, що ще існуємо.

Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.

Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.

Вони не мандрують простором — вони існують у місці, якого не торкнеться жодна наука: у траєкторії двох поглядів. Там, де Всесвіт вже чужий, виникає їхній — без імен, без форм, але з присутністю. Той, що не треба розуміти — тільки бути в ньому.

Вірш про фатальну помилку, що рве серце навпіл, про карі очі, від яких не втекти, і про самоту, що стискає душу.

Зібрав цикл поезій, які я назвав просто - Пристрасть. Сподіваюся тим, хто буде читати, сподобається. Це найвища емоційна точки стосунків чоловіка та жінки. Звісно, я писав про чоловічий погляд, той погляд, що може видаватися древнім та старомодним. Ну що... Такий я вже є
Цей цикл віршів став можливим лише через наполягання однієї людини, дуже особливої людини, котра променіє добром та радістю практично повсякчасно. Я її називаю про себе королівною.
strange (w/b)itch
поет, письменниця
голос останнього вітру.