Коли спалахнуть ліхтарі,
затихне гул міст —
ти сховаєш пляшку в паперовий пакет,
ненароком ставши вигнанцем проспектів,
недостойний жодних картин і сонетів —
вийдеш у ніч, сіроокий нонконформіст.
Шлях буде довгим,
сивітимуть кручі,
і приспані серпнем хвилі замруть.
В твоїх мріях зелених ходою цвітуть
підліткові зітхання. Їх уроки колючі
бур'яном коло серця твого поростуть.
Серед тих бур'янів назбирай собі квітів,
хай шанують вони твої заблукалі стежини,
хай плекають слова, що зриваються з уст і донині —
у першім зізнанні й вмираючій миті
колисатимуть обрій роз'ятрених снів.
Твої риси чудні вкрили тіні осель,
а пооддаль — забуті міські бунтарі.
Кожним спалахом світла відштовхують ніч —
так безглуздо кричать нічні ліхтарі,
що повстали із зоряним небом в дуель.
♫ Lorn - Anvil
