Я бачила в погляді твому кохання,
Й почула від тебе відверте зізнання.
І вабила посмішка твоя яскрава,
Поцілунок на смак цигарки та кава.
Кудряве волосся по карі очі,
Голос солодкий, як літні ночі.
Легенькі обійми, крізь сором та страх
Та дотик до щічки, мов крила комах.
Маленька дитина всередині мене
Засяяла в посмішці сонечком денним.
Так затишно, рідно поряд з тобою
Лиш тут, лише поряд, можу бути собою
вірш про кохання, ніжність та тепло близької людини.
чи заслуговують навіть такі люди на кохання? кохання, яке як заборонений плід. кохання, яке приносить більше болі, ніж задоволення.
Якщо у вас не виходить бути «нормальним», то просто станьте найкращим серед божевільних. Зробіть це своєю метою, живіть цим. Будьте складними, складеними і тяжкими. Будьте особливими. Годі боятись власної тіні. Годі виборювати собі право на те, щоб займати місце у просторі
чи заслуговують навіть такі люди на кохання? кохання, яке як заборонений плід. кохання, яке приносить більше болі, ніж задоволення.
Якщо у вас не виходить бути «нормальним», то просто станьте найкращим серед божевільних. Зробіть це своєю метою, живіть цим. Будьте складними, складеними і тяжкими. Будьте особливими. Годі боятись власної тіні. Годі виборювати собі право на те, щоб займати місце у просторі
