Почалася процесія,
Церковний цей спів.
Нещасна трагедія.
Не почую тих слів,
Та квітів довкола
Немов у ві сні.
Коли ж я прокинуся?
Іду в далечінь.
Минають хвилини,
Закопують домовину,
Кладуть троянду,
Та все забувають.
Колись ще згадають.
Самі придумайте як це описати
Аматорський вірш про втрачене щастя та та крик душі
Декілька віршів від аматора початківця
Завивання Дженіз Джоплін трохи перебивали приємне та заспокійливе шелестіння води. Пара візерунками стелилася по блядсько-бардовому кахелю, оминаючи нудний торшер та бра, які висвітлювали з темряви фарфор ванни та смагляву засмагу тендітної Феміди.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
Завивання Дженіз Джоплін трохи перебивали приємне та заспокійливе шелестіння води. Пара візерунками стелилася по блядсько-бардовому кахелю, оминаючи нудний торшер та бра, які висвітлювали з темряви фарфор ванни та смагляву засмагу тендітної Феміди.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
