В серці діра,
Як в морі вода,
Стала частиною мене.
В агонії минають роки,
Та вперед ведуть мене ноги.
Куди ж я йду?
Навіщо я йду?
По лезах танцюючи,
До смерті крокуючи.
Сміюся я,
Та не тому що смішно,
Тому що боляче!
Чому ж не кричу, не плачу?
Бо ніхто цього не побачить!
Під маскою посмішки
Кровоточить діра.
Колись це побачать,
Та мене вже нема.
(Останнім рядком було сказано про зміни людини, а не трагічний кінець хоча кожен може вільно інтерпретувати по своєму.)
А для чого?
Не веселий віршик
Аматорський вірш про втрачене щастя та та крик душі
Якщо при читанні «Кобзаря» твоє горло стискують спазми та гаряча сльоза пече щоки, — значить, ти справжній українець. Так визначається національна приналежність.
Часто, коли доросла людина кричить, різко реагує або вибухає емоціями - це говорить не про злість як таку, а про внутрішній біль, страх, почуття незахищеності або невизнання, які тягнуться ще з дитинства.
Думаю у багатьох в житті виникала невизначеність стосовно власного майбутнього. Невизначеність стосовно навчання, роботи, боязнь не віднайти свого сімейного життя. "Який же це головний біль!", — скажете ви, та будете безумовно праві. Утім, а що ж тоді казати про військових?
Якщо при читанні «Кобзаря» твоє горло стискують спазми та гаряча сльоза пече щоки, — значить, ти справжній українець. Так визначається національна приналежність.
Часто, коли доросла людина кричить, різко реагує або вибухає емоціями - це говорить не про злість як таку, а про внутрішній біль, страх, почуття незахищеності або невизнання, які тягнуться ще з дитинства.
Думаю у багатьох в житті виникала невизначеність стосовно власного майбутнього. Невизначеність стосовно навчання, роботи, боязнь не віднайти свого сімейного життя. "Який же це головний біль!", — скажете ви, та будете безумовно праві. Утім, а що ж тоді казати про військових?
