Маріонетка (…самоїдство).
****Маріонетка — лялька, яку приводить у рух за допомогою ниток, шнурів ляльковод, схований від глядачів…

вірші складаю в основному з настрою, іноді озираюся на сьогодення і дуже рідко (а бажалося б частіше!) з натхнення...з римою та без рим (біло чи верлібри - не дуже розумію у чому між ними відмінність)...перевагу віддаю неримованим поетичним рядкам...а також намагаюся експериментувати у прозовій поезії - тут я бачу великий простір для творчості...на жаль, усі ці мої потуги поки що цікавлять тільки та лише мене... - якось незручно представляти хобі як щось серйозне...бо пишу в час відпочинку, а зараз... - бо надто багато вільного часу...останніми днями фантазії кличуть мене до прози - вагаюся, бо розумію, наскільки це складно...це вже не віршиком розповідати своє світоглядне бачення...це що стосовно моїх "творчих" потуг...автобіографічне, я так гадаю, тут ні до чого... - основну суть "про себе" я розповів, а саме - я той, котрий складає вірші...До речі... - картинки у моїх дописах взяті з інтернету.
****Маріонетка — лялька, яку приводить у рух за допомогою ниток, шнурів ляльковод, схований від глядачів…

Все якось так змінилося у часі…І онде, там, за брамою відторгнення маячить світотінями буття у сьогоденні.

Вибава - рятувати, допомагати, вивести, звільнити…походить від бхаваяті (з давньоіндійської) — вмкликати до житя, бути.

Цей простір, пагорби, долини...простори ці -- самотнсть, сум....

Отак спаде слово…Та піде воно коридорами палацу мови допоки не знайде собі місця із високим вікном, у яке зазирає місяць…

Сонячно. Майже тепло. Завершення місяця квітня. Сиджу у хаті… - у мене репетиція. Видумую композицію на саксофоні...
