Вибава - рятувати, допомагати, вивести, звільнити…походить від бхаваяті (з давньоіндійської) — вмкликати до житя, бути.
**************************
Кожен має свій шлях.
Як планети мають орбіту.
Але в нас — смуги цих перешкод,
Які ми собі креслимо вперто.
Об які розбиваємо лоба!
Комусь в тому є зиск.
А хтось каменем падає вниз,
Розмірковує сумно про долю…
Та чи маєм прийдешнє якесь,
Коли Всесвіт прискорено гине,
Середовище поміж зірок
Порожніє, у темряві мерзне?
А чи добре, що той
Апокаліпсис спалахом гримне,
Коли всі ми зійдемо на тлін
Чи усохнем кісткові під ґрунтом,
Пластівцевим сміттям
Рознесемося вибухом в несвіт?…
І зітруться шляхи
З перешкодами, в труднощах штучних.
І планети з орбіт
Розлетяться відламками в безвість.
Та коли раптом про все
Не залишиться навіть і згадки —
Хто згадає життя,
Якщо відлік самому собі
Час з утомленим зойком завершить?…
…В міражах та відлуннях в ніщо
У дифузних міжзоряних смугах
Знівелюється Всесвіт зірок,
Захлинеться у хаосі несвіт…
Але потім то все!
Нині нам подарована ласка
Рятувати цей світ
Вдосконаленням власного світу.
І начхати (!) що наше буття
Кимось міряне лише у миті…
***** ”дифузні міжзоряні смуги…” — слабкі смуги поглинання міжзоряного походження в спектрах зірок…питання походження цих смуг не з”ясоване, хоча запропоновано низку гіпотез.
