Сучасна Українська Поезія

В саді шерех...

Відчай…відчай…відчай штука забобонна...

Я не став би стукати в двері…

...блукаю поміж люди...вітаю кожного, вклоняюсь кожній тіні...

Перекинуті мости через виблиски та блиски...

В кімнаті планети Земля....

Отак спаде слово…Та піде воно коридорами палацу мови допоки не знайде собі місця із високим вікном, у яке зазирає місяць…

А про весну я чую…та не відчуваю.

крізь сон у буття сьогодення...

з радості... - ну, нарешті випав сніг!