Сучасна Українська Поезія

…Хтось підслуховує мене…підглядає за мною у замкову шпарину. Така от чомусь визирнула думка мені………………

Довжелезним в серпанку змієм вповзає підлогою протяг...

Цяя днина осені куца все збиває його з пантелику...

Сутінь... - вечір, а не ранок...

Осінь…день смурний сьогодні...

Листи і листя...і Монте Кристо...

Сірим камінням хмари важкі...

В саді шерех...

Відчай…відчай…відчай штука забобонна...

Я не став би стукати в двері…

...блукаю поміж люди...вітаю кожного, вклоняюсь кожній тіні...

Перекинуті мости через виблиски та блиски...

В кімнаті планети Земля....

Отак спаде слово…Та піде воно коридорами палацу мови допоки не знайде собі місця із високим вікном, у яке зазирає місяць…

А про весну я чую…та не відчуваю.