Тихо…
Чуєте?
Тихше…Дощ по вікнам б’є.
А хтось то там, за вікном
Важко
Диха.
Хтось то хмари ніччю п’є.
Довгими нігтями
По дахам
Ншком
Шкребеться,
Жалібно стогне
«…Пить…пить…пить…» —
Кащаві руки здіймає вище…все вище!
Стогнати продовжує,
Гучно вить.
Крізь вікна
Уп’явся поглядом в нас.
Долонями скло прогинає,
Наближається ближче…все ближче!
В розум вселяє острах та жас.
…Але що це?!…
Бачите?
Тихше…
В сяянні блискавок
Впав у калюжі
І тої ж миті здійнявся
У повний зріст —
В розірваних хмарах
Постав потужний
Тінню над світом… —
Химера,
Потвора як!
Несамовито
Кинув у Всесвіт
Відчаю виск…
І раптом легко,
Злітає вільно.
У небі зник…
Чуєте?…Тихше…
Шурхіт
Пташиних
Крил.
