Між небом та пеклом, у вакуумі в гамаку (там нечистю стелена постіль мені!) — гойдаюся у порожнечі, живою що глянула в очі мої і…з ревінням у злі розітнула мене! розчинила у кулі безмежної ночі.
…І там, у безодні пітьми — там сяяв знак, проколотий голкою отвір, крізь нього зливалася піна (бульбашками вигравала сяянням дивних веселок!).
«…То часу відлік, напевне. То часу початку загину надій, не прОщення та прощань назовсім та зо всіма… — майнуло крізь мене луною. — Туди викидають кістки обгризених щойно спожитої віри…і волі також…» — наче віддалено десь пролунало востаннє.
Саваном сон насунувся лядою…Вмить — блазень м’ячем підкотився весь у бенгальських вогниках свят. Усівся поруч, гойдається в гойдалці-кріслі. Книжку читає. Грайливо сторінки перегортає мізинцем тонким, що з вишуканим манікюром. Кидає зірками шкаралупи цитрин. Цитрин, що очіщені…швидко з’їдає читаючи книжку . І, раптом, схилився до мене та щебетнув…« Привіт! А я ось до тебе таки…Я твій потойбічний внутрішній світ. І поряд з тобою надовго! Коли не назавжди…хихи…звичайно. Ще зі мною орда всіляких прикольних створінь — вони як перевертні дня та у днях при зміні перевертом літ…хі!» — пискнув “хіканням” він. Книгою хляпнув — сміючись закрив її так, що аж випурхнув з неї пил та дими від невидних кострищ, та тумани разом з машкарою, метеликами, хробаками. А ще — із шурхотом повиповзали із книжки змії, жаби та павуки, плюхнулась іскрами риба краснопера, з водою наче з відра від книги у темряву…Озирнувся я, глянув услід тої риби, пливла що в нікуди. І побачив той знак — він згасав уже сяяннм тьмавим у темряву. І зрозумів я — в проколотий голкою отвір сюди випадково влітають райські птахи. А звідси летять вони кажанами.
«Неправда! — прохрипів, махаючи крилами блазень-вампір та зникаючи в голковий отвір. — Ми і є ті самі райські птахи…хи-хи-хи…бо тут наш парадайз…» — і зник , поглинутий в темряву весь і…..
…Вже сірість ранкова вляглася, оперлась вагомо об скло віконне, за яким ліниво та знехотя заходив із хитанням день.
Я п’ю уже каву, радію пробудженню. Та, все ж таки… — в курсі, я знаю, що вийшов із темряви сну в існування у темряві……
