У цей день, в листопад
У неспокю сад.
Дощ на вулиці йде —
Все шумить…та гуде.
І з розхитаних віт
Листя пада у світ —
Наче попіл важкий.
Краплі дзвонами струн —
Із відлуннями рун
Вітер піснею в сад
У цей день, в листопад.
Сповідь наче той спів
Від бурхливих вітрів,
Що в кружлянні дощів
Дістають до душі.
А від сірості хмар
Розстелився туман —
Не прозорий, мов пил
Заховав небосхил.
Затулив увесь світ
Від розхитаних віт.
І печалився сад
У цей день, в листопад
За обпалим отим
Листям не золотим.
А за брамою вже
Сніг зима береже
Та сміється, надісь,
Від осінніх надій.
Вже відчутно важкий
Зими крок льодовий.
Тільки зараз якраз
Не її нині час —
Не ввійти їй у сад
У цей день, в листопад…
…Біля столу стою.
Каву з чешечки п’ю.
Бережуся остуд.
В хаті, в схові, отут
Все дивлюсь у вікно
Вкотре, знову, ізнов
Як у відчаю сад
З болю просить порад
Та безлистим гіллям
Метушився і кляв
Від оману та зрад
У цей день, в листопад…
Але дощ цей все йде…
Все шумить…
Та гуде.
