Усі шляхи у сьогодень
Ведуть за тіні небокраю —
Там міражі, відлуння там
У буревіях хмарограю…
Овалом місяць — талісман —
Висить блідий над крутояром.
Низинний хвилею туман
Похмуро стелиться по яру.
В якому тиша, спокій, сон,
Ні руху, поруху, ні зрушень… —
Мов у труні, в якій на схрон
Поклали мрію заворушень.
Познаки навіть там нема
У блідо сивому безкраю —
Що ось, раптово зникне тьма,
Проллється шумний дощ із градом…
Чи, може, сніг впаде рясний.
Чи ярий віск засяє в зорях!
Аж ні! Святенницький, пісний
Цей день полону у покорі.
…І оселилась самота.
І так повільно лине днина!..
Яка мов зайвість у літах
Розстане в часі…неодмінно.
