Коли в паралельному дихаєш світі
Усе тобі звідти забава та диво.
Смакуєш солоні горішки із пивом…
В кімнаті осяяній стишеним світлом
Сидиш, осягаєш добу та події —
Завзяті бої та змагальні турніри
За гідність, кохану, свободу та віру.
А ще — за якусь то останню надію.
Проблеми, питання складні, недоладні,
Шляхи у самотність в хаосі марноти.
В додачу іще — катаклізми в природі…
Та холод…та голод…з нудьги позіхання.
«І що то за світ такий?! — мовиш до себе. —
Такий суперечливий, незрозумілий.
Ні сенсу, ні змісту! В жадобі суцільній
До руху вперед та до втрат без потреби…» —
У стомлену осінь в похмурості днини
Подумалось так не осудно у млінні.
У простір барвистий, до хвиль та до ліній
Від листопадних злітань тихоплинних.
Імжею раптом та мерзлістю слідом… —
Завершиться днина подихом вогким
У затишок теплий, добробут та спокій
Твого паралельного дивного світу.
Де наче ти є та наче відсутній…
Нічийний, безликий та мерехтливий
Смакуєш солоні горішки із пивом,
Шукаєш світами сенсу та суті…………
