v.b | Компаньйон | цикл “абразія“

Крокуємо з тобою нога в ногу,
мов тіні стежимо за ними ми.
Руйнуємо життя — за перемогу.
В той час же — залишаємося “людьми”.

Ми бачимо крізь стіни неосяжне,
ми нищимо галактики епох.
Несемо прапор — він звитяжний.
Ми — воїни. Ми — армія із двох.

На нас прямують смертоносні стріли “правди”.
Ми залишилися з тобою чи не вдвох.
Під нами — трупи, що померли
від стрілецької балади.
За нами вибір —
утікати, чи чекати,
доки вб’ють обох.

Знеможені — ми йдемо крізь руїни,
незламні дивимось вперед.
Ми створюєм міфічнії країни.
Ми йдемо. Йдемо —
тільки уперед.

Крокуємо з тобою нога в ногу,
мов тіні стежимо за ними ми.
Руйнуємо життя — за перемогу.
В той час же — залишаємося “людьми”.

♫ Hammock – Turn Away and Return

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

136Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b. “Ґаттака“ | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається