19 лютого 2023. звернення до (т/м)е(б/н)е
заглядати всередину тебе, неначе стрибати в колодязь сходу–
чим далі, тим важче прокласти траєкторію руху.
епізоди минулого потрапляють в грудну клітину і виходять важким кашлем.
все, що ми будували так довго, важко і муторно
зникло назавжди під шарами пилу і бруду
і я більше не знаю тебе.
я на тій стороні, де ніч настає раніше, тут більше не потрібні годинники, зовсім тепло
і я запрошую пошепки тебе доєднатись до шабашу.
ти– я знаю– завжди про це мріяв і, ледве наважившись,
переступаєш тонку межу зрозумілого.
від сьогодні нова реальність диктує власні правила і відчувається десь поміж ребер різким стисканням серця,
від сьогодні всесвіт смакує інакше і надія годує вулиці.
так було не завжди і так буде не завжди – цю просту істину кажу, губами не рухаючи –
спокій відкривається тим, хто ним милується.
правда відкрита для тих, хто в неї вірить –
це ти вивчив давно і мені хизуєшся,
поки ми розділяємо сотні тріпів сумісно із цілим містом.
кожну твою історію лагідно ховаю під шкіру, щоб дай боже не вибралась.
в кожний твій сенс вкладаю власний–
небажана колаборація відкриває нові кути погляду
і я запрошую тебе насолодитись новим видом.
приймати цю дійсність і долати труднощі
а чи зостатись–
вже тільки твій вибір.
