я придивляюсь в далечінь —
вогонь тривкий зорить на мене.
десь там, світання невтоленне
виводить чорним шрифтом тінь.
слабіють зорі безіменні,
згасає в світлі мла століть.
шепоче крихко й нескінченно
вже ледве сонна верховіть.
їй вітер тихо казку мовить,
хитає віти з боку в бік.
"дивись — світають метеори,
а там згасають вочевидь.
ондо — струмують горизонти,
отам — лиманів дикий пліт.
тут, на індиговім роздоллі,
колись, весніє новий цвіт..."
я вітру зимний слухав спів
й плекав гербарій поміж перст.
в обіймах степу й сивих снів
згубивсь посеред тих сонетів,
і вже не бачу ані неба,
ані вогню жорстокий взір.
лишень комети, наче леза,
полоˈсять платонічний зір.
я придивляюсь в далечінь —
вогонь тривкий мене проймає,
хвостами свище мов батіг,
він ставить незручні питання,
виводить
чорним
шрифтом
тінь.
♫ Bersarin Quartett — Im Lichte des Anderen
