v.b | Моїй Березовій Рудці | збірка “Ґаттака”

що ніч — то плетиво безкрає.
що день — то сон без вороття.
чи я чужий у тво́їм краї?
ти не чужа у мо́їх майбуттях.

в моєму серці
кров бринить тобою —
в неогранених обрисах буття.
хай меркне день —
і я в стежках-розвоях
згублюсь навіки.

ти — моя.
і досі.

хай грім гримить,
ревуть лихі оркани,
в хоралах стогне світ сліпий —

й мене присплять
чужі слова-омани...

крізь неминучість снів —
я буду
досі
твій.

як солов'ї клекочуть
в твоїх вітах-косах,
й в розмаї квітів
ранок зустрічають роси —
я жду тебе.

моя тендітна осінь,
моя сумна весна,

мій дім —
урочий.

♫ Max Richter - On the Nature of Daylight

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

31Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | Реквієм | Рання поезія

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | кавалерист(и) | Рання поезія

    Цей вірш — про смерть, що стала тишею всередині. Про серця, які перетворились на каземати, і тіні, що не мають сил навіть для ненависті. Про втрату здатності вірити у кінець бою.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається