v.b | Моїй Березовій Рудці | цикл “Ґаттака”

що ніч — то плетиво безкрає.
що день — то сон без вороття.
чи я чужий у тво́їм краї?
ти не чужа у мо́їх майбуттях.

в моєму серці
кров бринить тобою —
в неогранених обрисах буття.
хай меркне день —
і я в стежках-розвоях
згублюсь навіки.

ти — моя.
і досі.

хай грім гримить,
ревуть лихі оркани,
в хоралах стогне світ сліпий —

й мене присплять
чужі слова-омани...

крізь неминучість снів —
я буду
досі
твій.

як солов'ї клекочуть
в твоїх вітах-косах,
й в розмаї квітів
ранок зустрічають роси —
я жду тебе.

моя тендітна осінь,
моя сумна весна,

мій дім —
урочий.

♫ Max Richter - On the Nature of Daylight

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

99Прочитань
0Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | Безіменний №10 | збірка “Шлях Безіменного”

    Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | Рання поезія

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Безіменний № 1 | цикл “Шлях Безіменного”

    Світло не там, де немає темряви — а там, де ти пройшов її до кінця. І часом, аби не стати здобиччю звіра, треба самому зануритись у його безодню. Не щоб згинути — а щоб зрозуміти, хто тримає штурвал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається