v.b | Моїй Березовій Рудці | цикл “Ґаттака”

що ніч — то плетиво безкрає.
що день — то сон без вороття.
чи я чужий у тво́їм краї?
ти не чужа у мо́їх майбуттях.

в моєму серці
кров бринить тобою —
в неогранених обрисах буття.
хай меркне день —
і я в стежках-розвоях
згублюсь навіки.

ти — моя.
і досі.

хай грім гримить,
ревуть лихі оркани,
в хоралах стогне світ сліпий —

й мене присплять
чужі слова-омани...

крізь неминучість снів —
я буду
досі
твій.

як солов'ї клекочуть
в твоїх вітах-косах,
й в розмаї квітів
ранок зустрічають роси —
я жду тебе.

моя тендітна осінь,
моя сумна весна,

мій дім —
урочий.

♫ Max Richter - On the Nature of Daylight

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

131Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | типографія.друк.вигнанець | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається