що ніч — то плетиво безкрає.
що день — то сон без вороття.
чи я чужий у тво́їм краї?
ти не чужа у мо́їх майбуттях.
в моєму серці
кров бринить тобою —
в неогранених обрисах буття.
хай меркне день —
і я в стежках-розвоях
згублюсь навіки.
ти — моя.
і досі.
хай грім гримить,
ревуть лихі оркани,
в хоралах стогне світ сліпий —
й мене присплять
чужі слова-омани...
крізь неминучість снів —
я буду
досі
твій.
як солов'ї клекочуть
в твоїх вітах-косах,
й в розмаї квітів
ранок зустрічають роси —
я жду тебе.
моя тендітна осінь,
моя сумна весна,
мій дім —
урочий.
♫ Max Richter - On the Nature of Daylight
