Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
У цьому вірші звертаються до річки, яка символізує спогади, емоції та переживання. Розповідають про своє каяття та любов, яка переплітається з болем і втратами. Річка стає свідком його почуттів, а також місцем, де зберігаються незавершені листи та думки
У вірші автор висловлює своє захоплення світом і його красою. Він вітає світло, яке приносить радість і надію, підкреслюючи важливість кожного моменту. У рядках згадуються чотирнадцять всадників, які символізують нові можливості та зміни, пов'язані з досягненням повноліття.
Вірш передає глибокі почуття любові та ніжності, які відчуває ліричний герой. Він описує простирадло, яке пахне коханою людиною, символізуючи близькість і інтимність. Долоня коханої є для нього невідомою, але цінною, що підкреслює силу почуттів.
Усе те, що пережив Брюс, вразило його. Він спостерігав, як зло перемагало добро. Але Брюс не впадав у відчай, адже цю битву було програно, а війна обов'язково буде виграна!
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.
Усе те, що пережив Брюс, вразило його. Він спостерігав, як зло перемагало добро. Але Брюс не впадав у відчай, адже цю битву було програно, а війна обов'язково буде виграна!
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.