Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
часом, потрібно лише відкритися, і стає справді легше
часом, потрібно лише відкритися, і стає справді легше