Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
Розвіють тумани
Застиглі локони,
Із води піднімуть
Втрати роками.
Зорі маряться тихо,
Відтінячи сумом ніч.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Відпочивала, музику слухала, раптом приходить ідея зробити закладки. Кілька днів тому мені запропонували взяти декілька закладок з бібліотеки. То був день читання чи щось таке, і до цього дня пані бібліотекарка надрукувала безліч різних закладок. Вирішено: йду створювати свої.
Відпочивала, музику слухала, раптом приходить ідея зробити закладки. Кілька днів тому мені запропонували взяти декілька закладок з бібліотеки. То був день читання чи щось таке, і до цього дня пані бібліотекарка надрукувала безліч різних закладок. Вирішено: йду створювати свої.