вогні мерехтять, птахи співають
мені так хочеться кричати…
…квітневий рай, що став для мене садом Гетсиманським, додав жалю до власного буття.
Невже не буде каяття? А спів птахів лунає, мій розум проклинає все те, що нівечить мене та створює безрадісну тривогу.
«Немає прикрощів тому, хто не зазнав страху та болю…
молюсь, проте топлюсь у власних думах, що коять жаль та тріщину в мені, зростаючись до купи, лілея прагне до землі аби загинути у ній.
