Друкарня від WE.UA

Вогні мерехтять

вогні мерехтять, птахи співають

мені так хочеться кричати…

…квітневий рай, що став для мене садом Гетсиманським, додав жалю до власного буття.

Невже не буде каяття? А спів птахів лунає, мій розум проклинає все те, що нівечить мене та створює безрадісну тривогу.

«Немає прикрощів тому, хто не зазнав страху та болю…

молюсь, проте топлюсь у власних думах, що коять жаль та тріщину в мені, зростаючись до купи, лілея прагне до землі аби загинути у ній.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Вікторія Компанієць
Вікторія Компанієць@_lFbomcLXTcUDtQ

7Прочитань
1Автори
0Читачі
На Друкарні з 22 серпня

Це також може зацікавити:

  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | Реквієм | цикл “абразія“

    Теплий спомин про дідуся — як тиха молитва в серці. Вірш, що пахне дитинством, любов’ю, переданою через слово, і болем втрати, що не згасає. Про ті очі, усмішку і голос, які більше не побачиш, але пам’ятатимеш усе життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія