Чому я так спитав? Бо я диванний дослідник ХІХ ст., і мені цікаво взагалі все, що з цією епохою пов'язано. Зокрема, зображення України. Ясно, що зображення Києва в ті часи, найпопулярніше - це "все, як у РосІмп" (спойлер, це не зовсім так). Зазначений в заголовку роман ще не читав, лише бачив фільм, і був трохи здивований.
В широкому сенсі дослідження ХІХ ст. мене цікавлять саме прийоми, якими автор(к)и передають епоху. Зрозуміло, що найчастіше поспілкуватися з нащадками тих, то спілкувався з тими, хто тоді жив - це нереально. Доводиться підроблятися під тогочасних авторів, ритися в копіях газет та листів, і щось там нафантазовувати. Однією з проблем зображення тоді постає те, що це не зовсім точна картинка, скоріше, емоційно ідеалізована. Бо реальне ХІХ ст було досить брудним та важким для більшості людей, як і будь-яке інше.
Втім, воно цікаве тим, що в ньому рішучо викували та виплавили століття ХХ, з якого вже якось там витекло ХХІ, в якому ми живемо. Тут я можу посперечатися про те, що часові рамки - це не просто якесь місце, куди можна приїхати, і там все відповідає очікуванням. Ні, навпаки, я намагаюся збагнути обсяги того, скільки, Марті, ми продовбали, на шляху Прогресу, а скільки здобули. Все могло бути гірше, або краще, і тут вже для задоволення фантазій та рішень на майбутнє можна погортати художку.
Щоб було що гортати, я й пишу, хоча чесно, написати художку все одно простіше, ніж написати толковий мануал, бо для мануалу потрібен предмет пристосування. Та я віддаляюся від теми.
Отже, інструменти зображення ХІХ ст, в першу чергу, мовні. Інший вокабуляр (різний в кожні десять років, приблизно), інші мемні фрази в різних шарів населення, певна проблематика. Все це разом дає відповідь на питання: а що ж ми тут романтизуємо чи хочемо засудити?
Наскільки роман будується на дієвому сюжеті, а наскільки на, власне, словесності, яка має лоскотати мозок та створювати естетичне відчуття, і чи варто наливати повний басейн води з пахощами, якщо там не плавати?
Шукаю баланс для свого довгобуду "Містборо", з якого вже є перший драфт (англійською), та побічна історія "Вільхова крипта" (вийшла українською друком в "Літавиці"/"Ліра-К").
І паралельно інформую майбутніх читачів про те, що можна буде прочитати.
