Розділ 2 Темрява поволі відступає. Скрізь тяжкі повіки, проникає тьмяне світло. Її свідомість робить спроби виринути з глибокого сну, але замість відчуття легкості її надолужує пекучий біль, що накриває хвилею все тіло.

Еллі Райан завжди була народжена для льоду. Фігурне катання стало її життям, а перемога на чемпіонаті світу — єдиною метою після болючої втрати батька, який навчив її ніколи не здаватися.

Ранок жорстокий. Занадто яскравий, різкий, занадто реальний.Його тіло функціонує на автопілоті — душ, кава, механічний процес одягання. Але у своїй підсвідомості він все ще застряг у подіях минулої ночі: в відчутті її пальців на його шкірі, ілюзорному диханні біля його губ.

Він знову не спить. Він чекає на неї. Йому більше не потрібно шукати виправдань — ні собі, ні комусь ще. Цей ритуал став чимось неминучим, необхідним. Як дихання.

Після тієї ночі він не думав про неї часто. Декілька разів вони повторили це — звичайна механіка, нічого більшого. Але от що дивно: він почав помічати, що почуває себе…спустошеним після кожної зустрічі з нею. Неначе з кожною ніччю щось невидиме полонило його зсередини.

Нічого не відбулося, — говорив він собі. Просто побічна дія від ліків. А та біла сорочка… мабуть, просто десь валяється серед всього гармидеру, що він не був в стані поприбирати вже з місяць.

Він не може заснути. Ворочається вже цілу годину, виснажений до краю. Час від часу в голові проскакує думка: чому мене позбавили цього звичного задоволення, яке доступне більшості людей — сну?