Вона розтікалась смолою,
Вона відбивалась світлом,
І в межах звичних історій
Було їй занадто вільно.
Стікаючи в нетрі хащів,
Шукаючи денне світло,
Вона продавала нізащо,
Усе, що могла хотіти.
Усе, що встигла придбати,
Вона віддавала без жалю
І тим, кого вміла кохати,
І тим, хто вражав її сталлю.
І безліч прекрасних героїв
У спробах її врятувати
Втікали захляпані кров'ю,
З проханнями ще зачекати.