Ніколи не любила підбивати класичні підсумки року і такі затії,
бо в цьому немає життя, нема рефлексії.
Це ніби зводити все до сухих фактів і чисел:
туди не впишеш чиїхось слів подяки, сліз чи класний вислів.
Туди не поміститься кількість пережитих тривог,
так не порахуєш хвилини радості,
відчуття приємних турбот,
прийняття.
І взагалі, в ці підсумки не впишеться жоден щирий епізод життя.
Цифри вбивають і не транслюють контекст,
ніби знецінення – це наш природний рефлекс.
І ми знаходимо для цього будь-які способи й міри,
тільки в цьому немає натхнення, сили і віри.
Тому в мене немає цілей на рік минулий, прийдешній, майбутній,
Я лиш знаю, що шукатиму вітер попутний.
У мене є висновки і фіксація змін моїх та мого життя.
І невелика скринька надій,
і нуль очікувань на майбуття.
