Твої я очі шукав,
Серед тьмяних, нерівних слів.
Всі про одне: погоду, справи,
Неодмінну довіру втратив полями.
Коли блукав я в пошуках, вцілілий,
Трішки зголоднілий, без краплі морів.
Та не без передчуття, що прийдеш ти
До мене в серце, проведеш зором
Та окутаєш в обійми зорі, такої чутливої, говіркової, своєї.
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Історія розповідає про невияснену трагедію дітей, які залишилися незрозумілими. Детектив Коваль, та психолог М. Дмитоів, спробують вияснити що до цього призвело, які травми та непорозуміння, та спробувати на смак печаль.
Вірш описує відчуття втрати і туги, пов'язані з розлукою із коханою людиною. Ліричний герой рефлексує про сумні події, які вплинули на його життя, порівнюючи свої емоції з подорожжю журавлів, що символізують надію і втрачені можливості.
Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає, Наразі вона творить і жить жадає...
Думаю, ваші коментарі стосовно цього вмотивують людей які вагаються розпочати власну кар’єру медіа персони.
Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає, Наразі вона творить і жить жадає...
Думаю, ваші коментарі стосовно цього вмотивують людей які вагаються розпочати власну кар’єру медіа персони.
