УРОКИ ЖИТТЯ

УРОКИ ЖИТТЯ

(рондель)

Життя веде у світлий шлях,

Де кожен день дає уроки,

Вогонь надії, болю кроки...

Де тінь зникає у світах.

То сміх, то сум бринить в серцях,

Минають ночі та пороки.

Життя веде у світлий шлях,

Де кожен день дає уроки.

Учитель — час, в його ногах

Завжди валялись всі пророки.

Хто серцем бачить шлях широкий,

Той знає, що по темних днях

Життя веде у світлий шлях.

✍️ Мирослав Манюк

17.08.2025

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Мирослав Манюк
Мирослав Манюк@MiroslavManiuk

Вільний Поет

32Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 16 липня

Більше від автора

  • МАРСАЛА

    МАРСАЛА

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ОСІННІЙ РОНДЕЛЬ

    ОСІННІЙ РОНДЕЛЬ🍂

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • ЖОВТООКИЙ

    Маю сьогодні дивний настрій ділитися з усіма своїми віршами:)

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Збірник віршів «Majačinnja»

    просто зібрав до купи всі віршики(?), які знайшов за період 21-24х рр.трішки про кохання, трохи про закоханість, небагато про себе .Загалом, віршами це складно назвати, це більше, як Вишкребки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • ЖОВТООКИЙ

    Маю сьогодні дивний настрій ділитися з усіма своїми віршами:)

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Збірник віршів «Majačinnja»

    просто зібрав до купи всі віршики(?), які знайшов за період 21-24х рр.трішки про кохання, трохи про закоханість, небагато про себе .Загалом, віршами це складно назвати, це більше, як Вишкребки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія