Від дедлайна до дедлайна ми блукаєм,
Від тривоги до тривоги поспішаєм.
Будні й вихідні – одна турбота:
Як встигнути все – от вся й робота.
З цієї системи хочеться нам вирватись,
Втекти від стресу, втоми позбуватись.
Та як це зробити, де ж вихід шукати?
Чи є шанс на спокій, чи можна відпочивати?
Та в серці живе надія невеличка,
Що час принесе нам спокійну водичку,
Що втома мине, і тривога вже зникне,
І радість життя знову нарешті виникне.
трагічна історія про втрату, самотність і мовчання, що залишається після людини
В дзеркалі – чужий силует
Хочеться просто зникнути
Привіт. Так я ще жива. На даному етапі зайнята підготовкою до НМТ але все ж трохи вільного часу залишається. Тікток канал цвіте і пахне в хорошому сенсі. Маю дуже багато різних ідей які чекають щоб їх втілити в життя.
Світло, камера, тікаєм! Нові ролі як актора, так і режисера - вони знають своє діло. Але випадковий глядач наполягає взяти його у головну роль.
Привіт. Так я ще жива. На даному етапі зайнята підготовкою до НМТ але все ж трохи вільного часу залишається. Тікток канал цвіте і пахне в хорошому сенсі. Маю дуже багато різних ідей які чекають щоб їх втілити в життя.
Світло, камера, тікаєм! Нові ролі як актора, так і режисера - вони знають своє діло. Але випадковий глядач наполягає взяти його у головну роль.
