Хочеться просто зникнути,
Усі барви давно вже зблідли.
Сенсу в речах, що радість приносили, немає,
І кава з погодою вже не надихає.
Нічого... а навіщо?
Робити щось взагалі, навіщо?
Прокидатися вранці,
Бігти на роботу, мов зайці?
Вислуховувати дурниці колег,
Невже це щастя, успіх?
Дитяча позиція, скажете ви,
Але коли дорослими стаємо ми?
У вісімнадцять ніхто не змінить нас,
Ми всі ті ж діти, та час не спинить час.
У тілі дорослих живе дитина,
То навіщо все це, яка причина?
Вірш про тривогу, яка не відпускає, охоплюючи кожен момент життя і залишаючи відчуття безнадійності...
ніжна й меланхолійна сповідь про пошук сенсу життя в мистецтві
Володимир сидів у своїй невеликій квартирі, дивлячись на старе радіо, яке стояло на підвіконні. Йому було вже за сімдесят, і це радіо було єдиним, що залишилося від його молодості. Він пам’ятав, як купив його в 1968 році на першу зарплату.
У вірші описується сумна сцена, де ліричний герой стоїть на пагорбі, спостерігаючи за батьком. Він відчуває тугу через те, що батько не може відчути тепло сонця і красу навколишнього світу. Герой згадує моменти спільного часу, коли вони разом були біля води.
Тримаючись за минуле, ви ніколи не будете щасливі зараз і не побудуєте омріяне майбутнє.
Поговоримо про поведінку користувачів і методи впливу на неї без маніпуляції чи темних патернів
У вірші описується сумна сцена, де ліричний герой стоїть на пагорбі, спостерігаючи за батьком. Він відчуває тугу через те, що батько не може відчути тепло сонця і красу навколишнього світу. Герой згадує моменти спільного часу, коли вони разом були біля води.
Тримаючись за минуле, ви ніколи не будете щасливі зараз і не побудуєте омріяне майбутнє.
Поговоримо про поведінку користувачів і методи впливу на неї без маніпуляції чи темних патернів
