Хочеться просто зникнути,
Усі барви давно вже зблідли.
Сенсу в речах, що радість приносили, немає,
І кава з погодою вже не надихає.
Нічого... а навіщо?
Робити щось взагалі, навіщо?
Прокидатися вранці,
Бігти на роботу, мов зайці?
Вислуховувати дурниці колег,
Невже це щастя, успіх?
Дитяча позиція, скажете ви,
Але коли дорослими стаємо ми?
У вісімнадцять ніхто не змінить нас,
Ми всі ті ж діти, та час не спинить час.
У тілі дорослих живе дитина,
То навіщо все це, яка причина?
