Хочеться просто зникнути,
Усі барви давно вже зблідли.
Сенсу в речах, що радість приносили, немає,
І кава з погодою вже не надихає.
Нічого... а навіщо?
Робити щось взагалі, навіщо?
Прокидатися вранці,
Бігти на роботу, мов зайці?
Вислуховувати дурниці колег,
Невже це щастя, успіх?
Дитяча позиція, скажете ви,
Але коли дорослими стаємо ми?
У вісімнадцять ніхто не змінить нас,
Ми всі ті ж діти, та час не спинить час.
У тілі дорослих живе дитина,
То навіщо все це, яка причина?
трагічна історія про втрату, самотність і мовчання, що залишається після людини
Від дедлайна до дедлайна ми блукаєм,
В дзеркалі – чужий силует
Моя подруга картала себе за те, що ділилася зі мною більше негативом, ніж позитивом. Я казала їй на це, що це дуже природно. І приємні, і неприємні переживання є сильною енергією, яку хочеться десь розмістити.
Причини немає. Почитайте про антинаталізм, щоб не стати одним з тих, хто продовжує це безґлуздя
Моя подруга картала себе за те, що ділилася зі мною більше негативом, ніж позитивом. Я казала їй на це, що це дуже природно. І приємні, і неприємні переживання є сильною енергією, яку хочеться десь розмістити.
