Вірш

Руки зв'язані.

Надія...

Шли роки - шлях короткий.

Мотузки знічені без мрій.

Бий, біжи, замри -

неначе вихід тільки ти.

Подивись навколоцвіт

силует не проста тінь...

Мов всередині не простий натиск,

а все стискає вільний біль.

Мов остання крапля падає

в нескінченний світ.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Уляна
Уляна@Oj_moToOFaVRtly

10Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 11 квітня

Вам також сподобається

  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ***

    Забери мене, не їх.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (1)

Вам також сподобається

  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ***

    Забери мене, не їх.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші