В дзеркалі – чужий силует,
Очі – мов крига, без тепла.
Де ж я, колишня, мій портрет?
Де та душа, що вільно йшла?
Кроки – немов чужі, скуті,
Слова – не мої, як з-за стін.
В пастці себе я, замкнута,
В світі, де кожен – як чужий.
Голос в душі – тривожний дзвін,
Питає: "Куди ж ти пропала?"
І я блукаю, мов одна,
В пошуках себе, що вже впала.
Та є іскра, мов маяк,
Кличе вдалину, де мрія сяє.
Я йду, хоч кожен крок – як знак,
Де глибині душі чекає.
трагічна історія про втрату, самотність і мовчання, що залишається після людини
Від дедлайна до дедлайна ми блукаєм,
Хочеться просто зникнути
Тригер ворнінг! Глава 3. Він міг бубоніти сам з собою при будь-яких умовах, але тільки поруч з тими людьми, яким він довіряв. Як тільки до мене, через пару місяців нашого спільного проживання, з’явилась довіра, він тут же забубонів, як противний голосистий джміль влітку.
Тригер ворнінг! Глава 3. Він міг бубоніти сам з собою при будь-яких умовах, але тільки поруч з тими людьми, яким він довіряв. Як тільки до мене, через пару місяців нашого спільного проживання, з’явилась довіра, він тут же забубонів, як противний голосистий джміль влітку.
