3.12.2012 р.
***
Зраджена знову,
Забута та зимня:
Мо те з прокльонів
Чи й доля така...
Та оковирна, осінню скута,
Не уповільнена моя душа!
***
Апофеоз... Мудрі слова
Не набуватимуть змісту
Для особистої сили, буття,
Як не забракне ме хисту.
3.12.2012 р.
***
Зраджена знову,
Забута та зимня:
Мо те з прокльонів
Чи й доля така...
Та оковирна, осінню скута,
Не уповільнена моя душа!
***
Апофеоз... Мудрі слова
Не набуватимуть змісту
Для особистої сили, буття,
Як не забракне ме хисту.
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
Історія про того, хто занадто рано побачив світло — й не зміг його втримати. Тепер він обертається в орбіті тиші, з замерзлим серцем і спогадом про кольори, які були не для нього. І хоч промерз до кісток, усе ще памʼятає, як виглядає ранок.
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
Історія про того, хто занадто рано побачив світло — й не зміг його втримати. Тепер він обертається в орбіті тиші, з замерзлим серцем і спогадом про кольори, які були не для нього. І хоч промерз до кісток, усе ще памʼятає, як виглядає ранок.