Привіт, це мій перший довгочит, і в ньому хотів би поділитися своїм старим віршем. Його я написав після звільнення міста Ізюм нашими військовими. Цей вірш став для мене своєрідним способом виплеснути в буквах весь той негатив, який буквально роспирав мене зсередини. Я пробував публікувати його в інших соц. Мережах, але там мені прилітали страйки за слово “москаль”.
У лісі під Ізюмом стало тихо
Не чути звіра, птиці не співа
Там на могилі дівчинка маленька
Сидить і плаче, наче сирота
Дерева тихо листям зашуміли
Відкидуючи тіні, сонця слід
Аж раптом із сусідньої могили
До дівчинки пішов старенький дід.
–Ох, що ж тепер то коїться на світі
Яке жорстоке то було життя
Ти б мала зараз мультики дивитись
Чого ж ти зараз тут сидиш, дитя?
Дитина подивилась на старого
–Я тільки що прокинулась отут
Не пам'ятаю я дідусю як заснула
Мене батьки напевно дома ждуть
Я перед сном єдине пам'ятаю
Що біжимо по полю мама й я
Я ще спитала мами "а де тато?"
А мама каже "тата вже нема"
А потім було чутно за спиною
–Стоять, стрєлять іначє буду я!
А потім шум стрільби і автоматів
І кудись зникла вся моя сім'я
Скажіть дідусю як дійти додому?
Бо довго я сиділа тут одна
Собі там мама місця не знаходить
Ви лиш скажіть, а я дійду сама
–Не можна тобі сонечко додому–
Тремтячим голосом старий дідусь сказав
З очей він витер підступивші сльози
І пальцем на могилу показав
–Не вмію доцю слів я підібрати
Та й всеодно дізнаєшся сама
Твоя, дитино, мама не брехала
Нема вже тата і її нема
–А де вони? Куди вони поділись?
Коли вони за мною вже прийдуть?
У мене ж скоро будуть іменини
Гостей я запросила, всі прийдуть!
І ви дідусю, ви також приходьте!
Бо погляд ваш якийсь дуЖЕ сумний
Там має бути клоун кольоровий
Він вас розвеселить, бо він смішний!
А що дідусю ви отут забули?
Вже майже ніч, додому пора йти
–Та я–пробурмотів старий несміло
–ходив сьогодні сонце по гриби
Та й заблукав я в тому хвойнім лісі
І цілий день намотував круги
І кошик загубився десь у хащах
Та добре, що хоч сам прийшов сюди
О так старий придумував по ходу
І дівчинці безбожно він брехав
Та дивлячись в її наївні очі
Як правду росказати він не знав
Він не хотів росказувать дитині
Що в дім його прийшло два москалі
Й простреливши старому два коліна
Вони пішли забравши всі харчі
Так кілька днів пролежав на підлозі
А скільки точно він уже забув
Й знесилений, від холоду і болі
Так само як ця дівчинка заснув
Аж раптом різко скрикнула дитина
І злякано відскочила назад
Дідок таксамо різко обернувся
За спиною його стояв солдат
Він миролюбно лиш піднявши руку
На крок назад тихенько відійшов
–Пробачте, не хотів вас налякати
Я просто вже давно не чув розмов
Я тут ось другий тиждень вже блукаю
І нуджуся від суму й самоти
І місце це мене не відпускає
Нікуди я не можу відійти
Дід з розумінням глянув на солдата
І погляд на дитину перевів
Він натякнув "не смій їй розказати
Не вистачить, все пояснити слів"
Аж раптом дівчинка сама залопотіла
–Скажіть нам дядьку, де ваша рука?
Червоні плями в вас чому на формі?
Зелена ж має бути бо вона
–Та я дитино бився з злим драконом
–Неголосно солдат заговорив
Я меч в руках тримав ще неуміло
От він гадюка, руку й відкусив
–Так так дитино, перейняв дід слово
То лицар справжній український наш
І скоро лицарі прийдуть на допомогу
І пустять ту злу ящірку на фарш
–Прийдуть дідусю прийдуть неодмінно
Підтвердив хлопець всі його слова
Не стануть наші хлопці наколіна
Не впаде під драконом ця земля
До ранку так три духа говорили
Ось скоро сонце заново зійде
–Ви теж відчули–старець запитав їх
–там світло, манить так воно мене
–Я теж там бачу світло! Йдемо нужбо!
А там батьки мої! Он! Он вони кричать!
І друзі мої грають в доганялки!
Ой як там весело, ходімо з ними грать!
–А он товариші мої воєнні
Зібрались біля вогнища усі
А он і моя дівчина кохана
Що квіти заплела в своїй косі
–А я побачив в світлі свою доньку
–так сумно відповів їм двом дідок
–Вона вже кілька тижнів не дзвонила
Звичайно, там не ловить вже зв'язок
Вони всі троє взялися за руки
Попереду чека нове життя
.і дивлячись на сонячне проміння
Вони разом пішли у небуття
Дякую за увагу, у мене є ще кілька віршів, тому якщо вам буде цікаво, я опублікую і їх.
Гарного дня, слава Україні!
