Крізь печаль,
Погляну на тебе
Брудна шерсть,
А в очах — кришталь.
Сумно сьогодні,
Не тримаю я долю,
Незнайомця, дорогою минаю,
Дорога в тишині.
А ти все лежиш
У будці цегляній,
Споглядає зіницею
З хворобливою втомою.
Свято зіграють
В глибині дворів,
Акорди пусті,
Шлунок нижче опустився.
До пустої водойми
Непроханих гостей.
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
Пісня мексиканського автора Оскара Чавеса. Дуже гарна пісня, дуже добре було б її виконувати у два голоси - чоловічим та жіночим.
Про любов, що ніколи і не була любов'ю. Про гріх, що, зрештою, завжди омивається кров'ю. Про любов, що переростає у біль. І про біль, що переростає у ненависть
Просто поезія про женщину. Просто безсонна ніч, що привела за собою безсонний вірш. Просто я і просто хтось
Пісня мексиканського автора Оскара Чавеса. Дуже гарна пісня, дуже добре було б її виконувати у два голоси - чоловічим та жіночим.
Про любов, що ніколи і не була любов'ю. Про гріх, що, зрештою, завжди омивається кров'ю. Про любов, що переростає у біль. І про біль, що переростає у ненависть
Просто поезія про женщину. Просто безсонна ніч, що привела за собою безсонний вірш. Просто я і просто хтось
