Паскудний вечір. Вечір, вартий того щоб залити в себе отруту. Марний вечір. Нічого святого в ньому немає.У такому стані я завжди опиняюсь в улюбленому барі. Паскудному барі. Вартому Тома Вейтса. Вартому історій про кохання та зради.

Я людина? Що визначає мою свідомість, як показник цілісності? Я-жива істота і я-особистість? Немає мені спокою до тих пір, поки існує розум мій. І бажання мої – лише абортований плід давно покійної ретроспективи. І що таке Пекло?

Космічна драма про втрачені можливості

У моєму маленькому містечку три будинки та один магазин. Містечко стоїть у зимовому полі, кільцем загнане великими деревами. Немає заводів, немає підприємств. Але мешканців завжди більше, ніж домівок.

Вирішив опублікувати 2 уривки з мого проєкту "Стіракс", наразі історія дописана на 60%. Можливо, колись світ побачить дописанний "Стіракс".

Це бруд, не приймайте близько до серця.

Наразі працюю над великим проєктом під назвою "Стіракс", хотів показати декілька сцен для підігріву вашої цікавості.

Я прокинувся без голови посеред темного лісу. Місяць вихоплював клаптики землі між чорних стовбурів древніх дубів. Мої руки липкі від крові, на пальцях подекуди зірвані нігті. Обіля мене на колінах молиться монахиня Церкви Апокаліпсису.

Я б побажав зникнути, розчинитись у нічному місті. Стати шлейфом блядського парфуму, свистом стертих покришок таксі, звуком падаючого на землю недопалка, звуком відчинених дверей, тихим стогоном зі спальні.

"Куріння шкідливе для твого здоров'я, але не страшно, ти вже мрець" Твої цигарки, наче поганий секс. Без емоцій та зобов'язань. Без аромату кохання та шепіту у темряві. Наче секс у підворітті, біля брудної калюжі, на публіці котів зі скуйовдженим хутром.