Купер роздивлявся дивну візитівку у моїх руках. На щільному шматку картону були відтіснені цифри, які утворювали піраміду. На звороті візитівка ховала дивний знак у вигляді руни, у якій було намальоване котяче око.
"Трикутник Паскаля, бро. По краях розташовані одиниці, кожен новий елемент - це сума двох вищих цифр! Кожна строка симетрична, тобто являє собою паліндром. Сума кожної стоки це ступінь двійки, бро. Це зв'язок з біномом Ньютона!..А ти почни плюсувати числа по діагоналі трикутника Паскаля...це, блять, числа Фібоначі, бро! Це біноміальний розподіл! Це золотий перетин цифр, все взаємопов'язано! Ти не просто так опинився тут, хтось смикає нитки! Це запрошення! Це мовчазний вислів! Це виклик!" - Купер волав наче навіжений, слина стікала з його роту на білу сорочку та дебільно-коричневий піджак.
"Комп'ютер у мозку інцела попаяло остаточно" - саме такий висновок я зробив, роздивляючись його очі, які вже п'ять хвилин як налились кров'ю. Купер плювався у мене кожного разу, коли карикатурно вимовляв слово "бро-о-о".
"Тримай себе у руках, Куп. Якого біса з тобою трапилось?! Побачив шмат паперу та йобнувся остаточно?" - я не витримав - "якийсь бізнес-бовдур вирішив повийобуватись перед колегами та замудрив зі своєю їбаною візитівкою! Щоб ти всрався, Куп! Ця потвора все ще переслідує нас, а ти вирішив подрочити на цифри?!"
Купер опустив голову, наче його сварила рідна мати. Я розумію, що він ніколи не мав справжніх друзів і можливість виставити себе з кращої сторони перевищує небезпеку, яка тиняється офісними коридорами. Але, зараз не час для розслаблення, це сміття якимось чином опинилось у моїй кишені і я вирішив залишити ці думки на потім.
"Куп, давай поговоримо про Їбаначі та біологічний поділ потім, добре? Скільки патронів залишилось у твоєму револьвері?"
Купер натиснув на кнопку та барабан револьверу з тихим тріском вистрілив у сторону: два патрони. Або ми вб'ємо один одного, або істота, що шукає нас, отримає дві кулі в писок.
————————————————————————————————————————————
Біль, відчай, хіть. Про що думати, коли ти своїми потупленими очима дивишся у монітор? Життя не враховує твої бажання, система непідвладна мінливості змінних даних. Сенс буття - це звук клавіатури, яка бридко клацає під твоїми пальцями. Зроби запит та дізнайся: чи було заплановане твоє життя? Система надасть лаконічну відповідь. Неминучість безсенсовного буття на огидних пікселях монітору, який відраховує кількість серцевих поштовхів. Ти готовий дізнатись правду? Натисни тут, потім запусти програму. Чекай на відповідь, вона не буде довгоочікуваною. Запитай себе перед смертю: як пахне стіракс? Ти не дізнаєшся. Бо пахощі - це розкіш для живих, тебе не запам'ятають, ти не потрібен. Тому натискай на клавішу в останній раз та йди до біса.
launch "Styrax.exe" --evolutionary_simulation
initializtion...
gathering dependencies for evolutionary_simulation...
dependencies resolving:
[0] file Odal/4.15.15.13 required
automatic retrieving from Odal
open port 65122
launch WebSocket to Odal:80
TCP connection... SYN... SYN-ACK... ACK... connection established.
send GET / HTTP/1.1 \r\n Content-Type: text/plain \r\n Content-Length: 10 \r\n 4.15.15.13
packets transferring... complete.
response HTTP/1.1 400 Bad request \r\n Content-Type: application-text \r\n Content-Length: 6 \r\n denied
dependencies resolving: complete(0) failed(1)
file Odal/4.15.15.13
10000011100 10000111110 10000110110 10000110101 100000 10000111111 10001000000 10000111000 10000111001 10001001000 10000111110 10000110010 100000 10001000111 10000110000 10001000001 100000 10000110111 10000110100 10000111110 10001000101 10000111101 10001000011 10001000010 10000111000 111111
400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request400 Bad request
