Данієль Кельман — син режисера й акторки, який дебютував у 22, а його «Обмірювання світу» — успіх німецькомовної літератури після 1945. Стаття про те, як він перевіряє, що відбувається, коли розум, мистецтво чи гумор зіштовхуються з владою.
Жан-Крістоф Гранже — рекламний копірайтер і репортер, чий дебютний роман провалився, а «Багряні ріки» очолили продажі у Франції. Стаття про те, як його журналістський досвід сформував унікальний підхід, де розслідування злочину починається з розуміння місця дії.
Тері Террі – юристка й оптометристка, авторка «Обнуленої», відзначеної багатьма преміями та перекладеної 16 мовами. Стаття про те, як авторка підліткових трилерів досліджує ідентичність, поєднуючи академічний інтерес до тероризму з сюжетами.
Константін Лів — псевдонім сестер Лінн і Валері, що, живучи у різних штатах, віддалено пишуть трилери, а їхній дебют розійшовся 1.5-мільйонним накладом. Стаття про те, як вони стали авторами бестселерів попри відстань та звідки їхні похмурі сюжети.
Покроково розповідаємо, як встановити український і англо-український словники на електронну книгу Kobo. Без реєстрацій, безкоштовно, з підказками для всіх прошивок.
Джек Керуак — Жан-Луї Кіруак із «Маленької Канади», що до 6 років не знав англійської, а за 3 тижні створив біблію бітників на 36-метровому рулоні. Стаття про те, як символ спонтанності роками цілеспрямовано працював над технікою, що лише виглядала імпровізацією.
Василь Стус — аспірант Інституту літератури, який 1965 року підвівся в кінотеатрі «Україна» на знак протесту й помер у таборі 1985-го. Стаття про те, як його вірші, написані в неволі, стали класикою, яка пережила заборони.
Валерій Пузік — мінометник «Фінчер», художник-дизайнер, писав блокноти на Майдані й книжку для сина. Стаття про те, як його подвійна оптика дозволяє фіксувати війну не як хроніку, а як свідчення конкретного стану.
Роберт Джексон Беннетт писав дебютний роман в кол-центрі Home Depot, отримав премію Ширлі Джексон за "Mr. Shivers", а "The Tainted Cup" приніс йому Г'юго та World Fantasy.
Роберт М. Веґнер — автор, що пише під псевдонімом, лауреат шести Зайделів, який до письма працював у магазині електроніки. Стаття про те, як він крок за кроком вибудовував світ Меекхану, де магія коштує тіла, а боги маніпулюють смертними.
Маріо П’юзо — автор чоловічих журналів під псевдонімом Маріо Клері, що написав «Хрещеного батька» заради виплати боргів. Стаття про те, як роман, створений як комерційний компроміс, визначив образ американської мафії на півстоліття.
Ерік Артур Блер народився в індійському Мотіхарі, служив у поліції Бірми, а згодом свідомо обрав життя волоцюги в Парижі й Лондоні. Стаття про те, як його життєвий досвід зсередини викрив механізми влади та маніпуляції мовою, що й досі не втратили актуальності.
Тосікадзу Кавагуті — драматург і режисер, чия п'єса 2013 року здобула гран-прі фестивалю Суґінамі, а потім на прохання редактора стала романом. Стаття про те, як театральний досвід Кавагуті сформував світову сенсацію про подорожі в часі.
Бувають такі літературні прийоми, які діють на нас, читачів, як магніт. Ти бачиш певне комбо в анотації — і все, книга миттєво летить у бібліотеку. Як авторка, я теж маю свої слабкості.
Я балансую десь посередині між “одноразовими” книжками для відпочинку і потужною класикою не-для-слабкодухих. Мені не хочеться ані ковтати тексти залпом, ані розжовувати на мікроелементи. Я хочу просто прочитати — і отримати задоволення.
Деніел Кіз — судновий комісар, що писав комікси під псевдонімами Кріс Деніелс та А. Д. Локк. Стаття про те, як його вчительський досвід та психологічна освіта сформували одержимість темою розпаду розуму.
Аліса Корж — авторка дилогії «Промені Аласі», чий дебютний проєкт має 4,75 бала на Goodreads, а ідея світу народилася під час її мандрів.
Марк Аврелій — імператор, який успадкував владу у 17, а приватні філософські нотатки писав давньогрецькою у військових таборах на Дунаї. Стаття про те, як його не призначені для публікації записи стали текстом, який часто цитують.
Франк Тільє — інженер, який майже десять років працював на металургійному комбінаті, і визнаний Le Figaro "королем французького трилера". Стаття про те, як системний інженерний підхід сформував унікальну архітектуру його сюжетів.
Видавництво
Українська література
