Джонатан Шей — невропатолог із PhD, який 1987 року перейшов до клінічної психіатрії й винайшов термін «моральна травма». Стаття про те, як він довів, що психологічне руйнування воїна не змінилося за три тисячоліття.
Галина Пагутяк — найзагадковіша українська письменниця, лауреатка Шевченківської премії за «Слугу з Добромиля», яка досліджувала родовід аж до Влада Цепеша. Стаття про те, як її цілісний містичний світ робить неважливим, яка саме книга здобула найвищу відзнаку.
Що стається з людиною, коли її фасад починає працювати краще за неї?
Гізер Морріс — новозеландська письменниця, що понад двадцять років працювала соцпрацівницею, а її перший сценарій зацікавив американського сценариста з Оскаром. Стаття про те, як її вміння слухати чужий біль стало фундаментом бестселерів, попри критику їхньої історичної точності.
Алекс Майклідіс — автор трьох провальних фільмів, чий дебют «Мовчазна пацієнтка» розійшовся 6,5 млн накладом та екранізується Plan B. Стаття про те, як розчарування у кіно, давньогрецькі трагедії та Агата Крісті зробили його автором бестселерів.
Донна Тартт — авторка Пулітцерівського «Щигля», який критик Джеймс Вуд назвав дитячою літературою, а за 30+ років написала лише три романи. Стаття про те, як письменниця з десятирічним ритмом створює книги, що одночасно ділять критиків та зачаровують мільйони читачів.
Готовий образ допомагає побачити людину. І так само легко ховає те, що в нього не вміщується.
У змінах речовини алхіміки шукали порядок. А якщо так само змінюється людина?
Через п'ять років ти зустрінеш себе в дзеркалі. Якою буде ця людина? Її щодня формують розмови, які ти ведеш, і сторінки, які відкриваєш. Почни вже сьогодні.
Стратегії\ підходи до читання залежатимуть від мети з якою читаєте. Читаєте для інформації?, щоб розважитися?, чи для того, аби допомогти своїм дітям?, для роботи?. Давайте коротко розглянемо всі ці різні стратегії читання.
Читання — це не лише спосіб отримання інформації, а одна з базових навичок, від якої залежить здатність людини навчатися, критично мислити, аналізувати факти, події та художні тексти, працювати й орієнтуватися у світі, в якому живемо, діємо і формуємо майбутнє.
«Цього літа я стала вродливою» — це атмосферна літня історія, яка розповідає про перше кохання, канікули, вечірки, проведення часу з близькими та дорослішання. Хоча стосовно останнього пункту я готова посперечатися, але про це трохи згодом.
Книги - це не обов'язок, а перенесення у інше життя. Якщо ти давно не читав - проблема не в тобі, а в книзі. Ось як знайти ту, від якої неможливо відірватися.
Публічний запис випуску “Чи читати?”, який зібрав повну залу охочих поговорити про літературу, творчість і сучасну книжкову культуру.
Нещодавно я перечитувала з дев*ятим класом “451° за Фаренгейтом” й помітила, що певні моменти перегукуються з тим, про що зараз говОрять психологи. Вражає, наскільки точно Рей Бредбері показав, як працює людська психіка.
Більшість моїх друзів не вміє читати (довгі статті), але це не заважає їм бути успішними та багатими. То що або хто змінився: час чи ми?
Чи змінився спосіб читання у 21 столітті? Мені здається, що так. Ми почали читати художні тексти так, ніби це реальні люди, яких треба оцінити, діагностувати й, бажано, виправити.
Нехай зерна сенсу дозрівають
