Сімейний мікроклімат і дитинство
Джеймс підсумував усе, що мав. Відсутній батько — пішов, коли хлопчику було десять. Сестра — інвалід із дитинства, на обліку в психоневрологічному диспансері. Дід — колишній в'язень сталінських таборів.

Джеймс підсумував усе, що мав. Відсутній батько — пішов, коли хлопчику було десять. Сестра — інвалід із дитинства, на обліку в психоневрологічному диспансері. Дід — колишній в'язень сталінських таборів.

Є книги, які читаєш. І є книги, після яких довго не можеш дивитися на літо так, як раніше. Бо раптом розумієш, воно не триває три місяці.
Перед Джеймсом на моніторі — автобіографії Дворкіна та «Калалаци». Він порівнював тексти годинами. Локації. Люди. Деталі. Той самий образ «московської Системи». Ті самі інтонації.

Це книга про фотографію, але значно ширша, ніж може здатися на перший погляд. У ній переплітаються роздуми про саму природу фотографії, пам'ять, взаємодію між фотографом, людиною в кадрі та тим, хто потім дивиться на це зображення.

Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу... Галина Чернієнко

«Цього літа я стала вродливою» — це атмосферна літня історія, яка розповідає про перше кохання, канікули, вечірки, проведення часу з близькими та дорослішання. Хоча стосовно останнього пункту я готова посперечатися, але про це трохи згодом.

Віктор Фрідман зробив величезну роботу. Сторінка за сторінкою він розгортав перед Джеймсом біографію Олександра Дворкіна. Повернення до Росії. Лекції. Виступи в храмі Святої Трійці в Хохлах — як «читач». Експерт із сект, історик, захисник «чистоти віри».

За жанром « Тому, що ти є» - міський роман. Події роману відбуваються то в маленькому провінційному містечку, де Олександр стає успішним хірургом районної лікарні і щодня рятує життя вдячним пацієнтам,але є безсилим у боротьбі з невиліковною недугою.

Роздум про есей «Власна кімната»
«Лялькові історії»

Коли ми сидимо в тилових містах, плануємо сесії, сперечаємося про майбутнє чи просто п’ємо каву в затишній кав’ярні, ми мимоволі закриваємося у власній бульбашці комфорту. Але все наше порівняно з фронтом – велика ілюзія.

«Привіт, печале» - роман, написаний 18-річною Франсуазою Саган, який одразу став культовим і сколихнув літературний світ. Це історія про свободу, кохання і розчарування, про легкість літніх днів і тіні, що завжди поруч...

Пишу вам, як то кажуть, по гарячих слідах! От тільки перегорнула останню сторінку трилеру і мені є що сказати 🙂

Натхненний есей Івана Дзюби про життя і творчість Ліни Костенко можна порівняти з невимушеною бесідою з поетесою, в якій поетеса щиро та відверто ділиться спогадами, роздумами про своє життя.

Гортаючи сторінки, ти ніби поринаєш в епоху, що складається з образів, настроїв і сенсів. Коли читаєш і відкриваєш для себе ідеї, закладені в твори, — надихаєшся якимось дивним, майже невловимим чином. І так приємно цим наповнюватися 🖤

Лоувен — молода письменниця, у якої зараз не найкращі часи й майже немає грошей. Одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд — чоловік відомої авторки бестселерів Веріті, і пропонує завершити її серію книг після автокатастрофи, що залишила Веріті паралізованою.

Книжку «Гемінгвей нічого не знає» обов’язково треба перекласти англійською, польською, німецькою, французькою, італійською та іншими мовами, щоб донести світові правду про війну в Україні. це література свідчення людини, яка є ветераном російсько –української війни.

Я б назвала цю книгу звичайною. Вона не викликала в мене надмірних емоцій: ні смутку, ні радості, ні того самого бажання тупотіти ногами на ліжку від незручності поведінки героїв чи якоїсь особливо цікавих сцен.
Якщо ви, як і я, любите книги, які не просто розповідають історію, а змушують по-справжньому замислюватися, я раджу звернути увагу на «Маніяк проти Бога» .

Блог про книги
Читаю, творю і витворяю
«Література не без рому»