Хроніки загублених душ. Шлях Давида
Нещодавно прочитав неймовірно цікаву книгу письменниці Єлізавети Восковнюк «Хроніки загублених душ. Шлях Давида».
Нещодавно прочитав неймовірно цікаву книгу письменниці Єлізавети Восковнюк «Хроніки загублених душ. Шлях Давида».
Десять років тому Ферн зустріла Вілла Бекстера — амбіційного художника, з яким вона випадково перетнулася в Торонто. Вони домовилися зустрітися через рік, але він порушив обіцянку...
Один чоловік вирішує будувати “клініки минулого”, де кожна кімната або поверх оформлені в стилі якогось періоду. Навіть не так - не в стилі, а саме автентичними речами з періоду, меблями, запахами, звуками - immersive experience. VR, але наяву.
Ліса Джуелл "Ніщо з цього не правда" розпочинається з випадкової зустрічі в пабі, де популярна подкастерка Алікс Саммерс святкує свій 45-й день народження. Там вона знайомиться з сором’язливою жінкою Джозі Фейр, яка також відзначає 45-річчя....
Я не жартую, коли кажу, що прочитала цю книгу за день — навіть, можливо, і швидше, бо знову забула порахувати години. Ця історія — справжній маст-хев для всіх, хто любить детективи
Я наткнувся на аудіо книгу Остапа Вишні «Мисливські усмішки та інші оповідання». Почав слухати й потонув у цій книзі. Це не тільки цікавий примірник класичної літератури, а ще й гарна книга для відпочинку
Еріка Фейн залишає своє минуле, щоб почати нове життя, але старі привиди не відпускають її.
Як завжди цікаво, як завжди темно, як завжди на межі нашого світу та потойбіччя.
«Прожити й розповісти» – автобіографічний твір Анатолія Дімарова, у якому він без замовчувань та страхів розповідає про голодомор, ІІ Світову, страти українських націоналістів, цензуру та соціальну нерівність у "країні кривавої рівности". А ще – про боротьбу за життя, хай би що.
“Місто дівчат” — про Нью-Йорк 40-50-х років минулого століття. Авторка вивчила тонну літератури, провела десятки годин за розмовами з людьми, які знали “той самий” Нью-Йорк. Тому історія вийшла не надто вже вигадана, а багато в чому правдива.
Світ Художника – вічна ніч, міста, захищені хіба що кольоровими гіонними лініями, і морок, у якому чатують жахіття. Світ Юмі – палахкотливий день та розпечена земля, скульптури зі збалансованих каменів і духи, яких прикликає мистецтво.
«Ловці променів» — це не просто книга, це унікальна подорож у світ японської поезії, перенесеної в український контекст. Читайте рецензію літкритикині медіа «Bestseller» Ангеліни Іванченко, щоб відчути, як східна поетика може проникнути в глибини душі та залишити на серці слід.
Відгук на книгу яка запам'ятається вам і залишить приємні емоції.
Знову я знайшов діамант на Аркуші. Сергій Бараєв, людина яка розповідає сни.
Це саме той випадок, коли я майже фізично не хотіла дочитувати книгу, бо вона настільки — прекрасна! Так, саме прекрасна. Не просто цікава чи захоплива, а книга, яка змушує затримуватися на кожній сторінці...
Якщо описати одним реченням, то ця книга - ніби список “прищепок”, травм, Mommy and Daddy issues, які ти розписуєш в себе в блокноті, аби далі обговорити з психіатром. В цьому випадку ти - це країна. Або група країн, як сказано в підзаголовку.
Кларк довго не хтів писати продовження “Одіссеї”, і ось.
Ще один автор з Аркуша, який мене зацікавив своїми незвичайними, коротенькими оповіданнями. Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/9167
Люко Дашвар. Комусь її творчість не подобається. Комусь навпаки. В мене це третя книга на яку я пишу відгук. Мені цікаво читати її книги, тому що є в цих книгах якась правда життя, справжні персонажі, яких можна зустріти на вулиці та провокаційні сюжети.
Психологія, книги та затишок
I run with scissors