Хотіла написати багато різного у цьому Довгочиті, але вирішила натомість відкинути всі слова та просто поділитися уривком з книги, що став для мене найболючішим. Це був один з тих діалогів, які далися найважче, бо екран телефону розпливався від сліз, що стояли в очах...
Чи можна звинуватити людину в тому, що вона закохалася? Або ще гірше - назвати самі почуття зрадою, особливо якщо вони адресовані “комусь неправильному”.
Сьогодні зловила себе на думці: як же часом буває важко письменнику почати писати ✍️
І що ж робити, коли свій власний розум більше не можеш назвати надійним свідком?
Уявіть ситуацію, в якій ви навмисно прикриваєте сусідку перед чоловіком, що от-от мав застукати її з коханцем, неочікувано повернувшись додому після довгих десяти місяців перебування на сході країни.
Кожна з них — окремий світ. Окремі герої. Інші характери. Інші правила та виклики. І сьогодні я хочу потроху відкрити перед вами двері до кожного з них.
«Лялькові історії»
«Привіт, печале» - роман, написаний 18-річною Франсуазою Саган, який одразу став культовим і сколихнув літературний світ. Це історія про свободу, кохання і розчарування, про легкість літніх днів і тіні, що завжди поруч...
Пишу вам, як то кажуть, по гарячих слідах! От тільки перегорнула останню сторінку трилеру і мені є що сказати 🙂
Лоувен — молода письменниця, у якої зараз не найкращі часи й майже немає грошей. Одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд — чоловік відомої авторки бестселерів Веріті, і пропонує завершити її серію книг після автокатастрофи, що залишила Веріті паралізованою.
Я б назвала цю книгу звичайною. Вона не викликала в мене надмірних емоцій: ні смутку, ні радості, ні того самого бажання тупотіти ногами на ліжку від незручності поведінки героїв чи якоїсь особливо цікавих сцен.
Це книга про ритми природи і про те, як навчитися їх помічати. У ній авторки розповідають про ключові моменти року: зимове й літнє сонцестояння, весняне та осіннє рівнодення, а також свята сівби, росту і збору врожаю між ними.
Є такі історії, з якими ти виростаєш і які формують увесь твій подальший книжковий шлях.
У родині Мертонів усі мають таємниці — навіть мерці. Після родинної вечері Фреда знаходять зарізаним, а його дружину Шейлу — задушеною у власному маєтку. І дуже швидко стає зрозуміло: це хтось зі своїх. Бо мотив тут є майже в кожного.
Олексій Гнєвишев «Щоденник Сновида». Між стелею і безмежжям
Меріт Восс живе в родині, де зовні все ніби нормально, але насправді — суцільна тиша й недомовленість. Вони мешкають у колишній церкві, мати постійно хвора і живе в підвалі, батько одружений з її колишньою медсестрою, а брати й сестра здаються ідеальними.
Люсі Чейз прокидається закривавлена, а поряд — мертве тіло її подруги Саванни. Містечко одразу вирішує, хто винен, але поліція не доводить її провину. Щоб почати нове життя, Люсі залишає Пламптон....
Бея Ґрім з дитинства звикла виживати сама. Без підтримки, без запасного плану, без ілюзій. У неї є лише мета — вступити до коледжу — і розуміння, що в цьому житті можна розраховувати тільки на себе.
Це історія про жінку, яка занадто розумна для свого часу. Елізабет Зотт — талановита хімікиня, для якої наука не хобі, а сенс життя.
Очеретяний Їжак. Всесвіт письменника й тиша між словами
Dreamer | Kyiv | Ukraine
Хроніки Книголюба- це я
Автор книг на Букнеті, Аркуші
