Це щоденник лисиці-психопатки, яка втекла від соціуму, але забрала з собою всю свою шизофренію.
**ПРОБЛЕМА №1: ЦЯ КНИГА НАПИСАНА В ТЕПЕРІШНЬОМУ ЧАСІ ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ. І ЦЕ НАЙБІЛЬШИЙ ГРІХ ЛІТЕРАТУРИ ПІСЛЯ «50 ВІДТІНКІВ СІРОГО».**
Серйозно. Вся книга — це суцільний потік свідомості: «Я стою», «я жеру», «я краду», «я блюю». Це не роман. Це стрічка в ТікТоці для людей з дефіцитом уваги. Авторка ніби боїться, що якщо вона напише «вона робила», то читач втратить інтерес і піде дивитися, як кіт грає на піаніно. Ні, Христино, література так не працює! Ти не можеш тримати читача в голові божевільної злодійки 300 сторінок і вважати це «глибоким зануренням». Це не занурення. Це клінічна інтоксикація.
І ще. Чому все в теперішньому часі? Ти що, не чула про минулий час? «Вона їла», «вона крала», «вона страждала від діареї після чергового сирого буряка». Це ж елементарно! Але ні. Авторка вирішила, що читач повинен страждати разом з нею. І ми страждаємо. Ох, як ми страждаємо.
**ПРОБЛЕМА №2: МАВКА — ЦЕ ФОНОВИЙ ПЕРСОНАЖ. ДЕ ГОЛОВНА ГЕРОЇНЯ?**
Книга називається «Мавка». Ви думаєте, це про міфічну істоту? Про лісову магію? Про щось загадкове? АГА, ЗАРАЗ. Мавка тут з'являється десь на 50-й сторінці у вигляді чуток від п'яних дідів по радіо. І все. Це як назвати книгу «Годзілла», а головним героєм зробити божевільного двірника, який розповідає, як він їсть недопалки. Мавка тут — це просто лор для фону. Головна героїня — це не Мавка. Це гола баба в гумовій масці лисиці, яка краде картоплю і спить у землянці. І знаєте що? Вона мені осточортіла вже на 10-й сторінці.
**ПРОБЛЕМА №3: ЦЕ НЕ КНИГА ПРО ПРИРОДУ. ЦЕ ОДНОТИПНИЙ ЕКШН-БОЙОВИК БЕЗ ДІАЛОГІВ.**
Ви коли-небудь читали книгу про відлюдницю? Я — так. І зазвичай там є спокій, описи природи, медитація, філософія. Тут є пара описів природи. Ну, сторінок п'ять на всю книгу. А решта — це ЩОДЕННИЙ ЕКШН. Героїня біжить. Героїня краде. Героїня б'ється з курками. Героїня п'є сирі яйця. Героїня збиває супутники морзянкою. Це не роман. Це сценарій для відеогри, яку ніхто не буде грати.
І головне — ТУТ НЕМАЄ ДІАЛОГІВ. Взагалі. Тільки внутрішній монолог героїні, яка матюкається на все, що рухається. Іноді вона слухає радіо, де діди розповідають про мавку. Іноді вона передає морзянку.
**ПРОБЛЕМА №4: ГЕРОЇНЯ — ЦЕ ХОДЯЧИЙ ПСИХІАТРИЧНИЙ ДІАГНОЗ.**
Я розумію, що авторка хотіла створити «сильну жінку», яка живе поза системою. Але вийшло щось інше. Це не сильна жінка. Це жінка, яка ненавидить людей, гігієну, соціум, і при цьому постійно жере все, що погано лежить. Вона їсть сирі яйця, сирі буряки, очерет, сирий паслін, п'є сиру воду з болота, спить на гнилій соломі, не миється, не чистить зуби, і при цьому вважає себе генієм.
І найгірше — вона НЕ СЛІДУЄ СВОЇМ ПЛАНАМ. Вона планує одне, робить інше, а потім дивується, чому все пішло не так. Вона планує вкрасти картоплю — краде буряк. Вона планує написати гру — закидає це на півдорозі. Вона планує вбити мавку — тікає від туристів. Це не характер. Це клінічна нестабільність.
І знаєте, що найсмішніше? Вона постійно повторює, що вона «геній», «богиня хаосу», «Ейнштейн партизанського криміналу». Але її єдине досягнення — це крадіжка цукру і збитий супутник. І то, супутник вона збила випадково. Це не геній. Це просто психопатка з манією величі.
**ПРОБЛЕМА №5: КНИГА НАЗИВАЄТЬСЯ «МАВКА», АЛЕ МАВКИ ТУТ НЕМАЄ.**
Я чекала на магію. Я чекала на містику. Я чекала на щось загадкове. А отримала — голу бабу, яка краде часник і розмовляє з радіоприймачем. Мавка тут — це просто місцевий фольклор, який діди розповідають по радіо. І все. Це як зняти фільм «Пірати Карибського моря» і показати там лише одного п'яного матроса, який розповідає, що десь колись бачив корабель.
**ВИСНОВОК:**
Якби ця книга називалася «Щоденник лисиці-психопатки», я б ще зрозуміла. Але «Мавка»? Це обман. Це маркетинговий хід, щоб заманити людей, які люблять фольклор і містику. А насправді вони отримують — 300 сторінок того, як божевільна жінка в гумовій масці їсть сирий буряк і матюкається на весь ліс.
Я не рекомендую цю книгу нікому. Ні людям, які люблять природу. Ні людям, які люблять містику. Ні людям, які люблять екшн. Ні навіть людям, які люблять читати про божевільних. Бо навіть для божевілля тут занадто багато матюків і занадто мало сюжету.
Оцінка: 2 з 10. І то тільки за те, що авторка не здалася і дописала це до кінця. Бо я б здалася на 20-й сторінці.
