Першим і, без перебільшення, одним із найцікавіших етапів Президентства Ярослава Брунька став його неформальний період. Саме тоді ще не існувало офіційно проголошеного президентського режиму, однак уже почали формуватися його основні політичні принципи, символіка, суспільна підтримка та перші елементи майбутніх державних інституцій. Цей період став своєрідною підготовкою до майбутнього офіційного Президентства, яке розпочалося 1 вересня 2025 року.
Популярність Ярослава поступово зростала серед учнів, педагогів та знайомих. Він активно брав участь у суспільному житті, розробляв власні проєкти, писав книги, займався громадською діяльністю та створював власне бачення майбутньої української держави. Саме тоді сформувалися перші елементи президентської символіки, авторської політичної термінології та майбутніх реформ.
Однією з перших масштабних ініціатив Ярослава стала агітація освіти. На відміну від традиційної політичної агітації, її головною метою була популяризація знань, науки та навчання серед дітей і підлітків. Брунько прагнув власним прикладом довести, що освічена людина має більше можливостей для самореалізації, а знання є найціннішим капіталом держави.
Під час численних зустрічей із школярами він переконував їх, що навчання не повинно бути лише обов'язком, а має стати способом розвитку особистості. Він часто наголошував, що майбутнє України залежить насамперед від освіченого покоління, здатного мислити критично, поважати власну історію та працювати заради розвитку держави. Завдяки такій діяльності Ярослав поступово сформував навколо себе образ молодого просвітителя, який популяризує культуру читання, науки та історичних знань.
Наступною важливою політичною кампанією стала грамотизація, офіційно започаткована у січні 2025 року. Вона полягала у виготовленні та урочистому врученні авторських грамот учням і педагогам за успіхи у навчанні, громадській діяльності, творчості або активній участі у житті навчального закладу.
Особливістю цих нагород було те, що кожна грамота містила особистий підпис Ярослава Брунька та напис «Від Майбутнього Президента України». Такий символічний підпис поступово став одним із впізнаваних атрибутів раннього Президентства.
Основною ідеєю грамотизації було моральне заохочення людей. На думку Ярослава, навіть невелика відзнака здатна мотивувати людину до нових звершень значно більше, ніж формальні слова похвали. Саме тому кампанія швидко отримала популярність серед школярів.
Найактивнішим періодом грамотизації став квітень 2025 року, коли було виготовлено приблизно двісті грамот. Окремі учні отримували по декілька нагород за різні навчальні або творчі досягнення. Грамоти вручалися також учителям як знак вдячності за їхню працю, професіоналізм та підтримку молоді.
Учасники цих заходів згадували, що вручення грамот часто супроводжувалося короткими виступами Ярослава, у яких він закликав не боятися навчатися, ставити перед собою високі цілі та працювати задля розвитку України. Таким чином грамотизація перетворилася не лише на систему нагородження, а й на своєрідну освітньо-просвітницьку кампанію.
Паралельно із громадською діяльністю Ярослав активно займався письменництвом. Уже в січні 2025 року ним була завершена перша велика праця — книга «Європа».
Це навчально-пізнавальне видання знайомить читача з географією, природними умовами, історією, політичним устроєм, економікою та культурою європейських держав. Автор прагнув зробити книгу максимально доступною для школярів, поєднавши енциклопедичний стиль викладу із великою кількістю карт, статистичних матеріалів, фактів та ілюстрацій.
Окрему увагу було приділено порівнянню держав Європи між собою, аналізу їхнього історичного розвитку та сучасного місця у світовій політиці. За задумом автора, книга мала стати не лише довідником, а й мотивувати молодь цікавитися міжнародною історією та географією.
13 березня 2025 року відбулося офіційне видання книги «Європа». Після цього вона поступово почала набувати популярності серед учнів, педагогів і любителів географії. Протягом квітня та травня автор подарував значну кількість примірників школам, бібліотекам, громадським діячам та окремим читачам.
Згодом Ярослав згадував один із найемоційніших моментів цього періоду: «Коли я вручив цю книжку одному хлопцю із середніх класів, то я не міг забути його радості у той час. Він дуже любить географію — і цей підручник став для нього справжнім скарбом. Він хотів заплатити мені за книгу, але я відмовився, тому що я Президент і люблю дарувати щастя людям.»
Цей випадок, за словами автора, став одним із головних підтверджень того, що книги здатні приносити людям справжню користь та натхнення.
Наприкінці березня 2025 року відбулася ще одна важлива подія — перша офіційна зустріч Ярослава Брунька з українським ученим Володимиром Шендеровським. Основною темою їхнього спілкування стала популяризація української науки та необхідність ширше висвітлювати діяльність українських дослідників.
Після зустрічі Ярослав зазначав, що був глибоко вражений масштабом наукової спадщини України. Саме це надихнуло його на написання власної статті, присвяченої українським ученим, у якій були описані не лише маловідомі, а й найвизначніші представники української науки.
Не менш важливим процесом цього періоду стало формування власної політичної ідеології.
Упродовж березня–квітня 2025 року Ярослав активно працював над створенням концепції фратернізму (братернізму). Назва походить від латинського слова fraternitas — «братерство».
Фратернізм був задуманий як комплексна політична ідеологія, що поєднувала принципи громадянської єдності, демократії, патріотизму, соціальної відповідальності, верховенства права, свободи людини та екологічного розвитку держави.
На думку автора, сучасна Україна потребує не лише економічних реформ, а насамперед морального оновлення суспільства. Саме тому центральним поняттям фратернізму стало братерство громадян незалежно від їхнього соціального статусу, політичних поглядів чи походження.
Ідеологія виникла як відповідь на політичні, соціальні та моральні виклики сучасної України. Її головною метою проголошувалося створення сильної державної спільноти, позбавленої внутрішньої ворожнечі, корупції, політичної ненависті та суспільного розколу.
В основі фратернізму лежала думка про те, що держава повинна існувати для людини, а влада має бути інструментом служіння суспільству. Значна увага приділялася також екологічній політиці, розвитку освіти, культури, науки та вихованню молодого покоління.
Особливе місце у концепції займала ідея історичного відродження України після пережитих криз, війн та соціальних потрясінь. Фратернізм пропонував шлях реформ через взаємну повагу, законність, відповідальність і спільну працю громадян заради майбутнього країни.
Таким чином ідеологія позиціонувалася як політична доктрина національного братерства, демократичного розвитку, соціальної справедливості, екологічного оновлення та патріотичного виховання.
У травні 2025 року кампанія грамотизації досягла свого найбільшого поширення. Кількість нагороджених постійно збільшувалася, а сама система вручення грамот стала одним із найбільш впізнаваних символів раннього Президентства Брунька. Одночасно Ярослав працював над новими освітніми та культурними проєктами, удосконалював власну політичну програму й готував організаційні зміни, які мали бути реалізовані вже після літа.
Протягом літа 2025 року було завершено формування більшості ключових ідей майбутнього Президентського режиму. Саме в цей час розпочалася підготовка до масштабних реформ, які офіційно стартували після 1 вересня 2025 року, коли Президентство Ярослава Брунька перейшло від неформального етапу до офіційної фази свого розвитку.
